Держкіно визначилося зі списком проектів нових українських фільмів, які заслуговують на державну підтримку цього та наступного років. Не виключено, що фінансування отримає третина із представлених на конкурс претендентів, повідомляє Радіо Свобода.
Багато уваги цього разу приділили проектам для дитячої аудиторії. Це лише початок відродження українського кіно, констатують кіноексперти: митці нарешті мають гроші на зйомки, з’являється шанс у нових перспективних режисерів. Проте критики додають: якщо державна підтримка ґрунтується лише на настроях певних впливових осіб, вона може у будь-який момент припинитися.
Одним із щасливців, який може отримати гроші на свій проект, є режисер Юрій Ковальов. Прем’єра його пригодницького сімейного фільму «Сторожова застава», який нещодавно відібрали для державного фінансування, запланована на кінець наступного року. За словами постановника, зараз розробляється арт-концепція стрічки: художники-концептуалісти продумують, як може виглядати місце зйомки, кольорова гама і загальна атмосфера. Це фільм про коріння, адже, щоб знати, куди ми йдемо, треба пам'ятати, ким ми були, пояснює ідею своєї майбутньої картини Юрій Ковальов.
«Головний герой історії – 13-14-річний хлопчик, що живе в наш час. За збігом обставин він потрапляє в минуле, коли була Київська Русь, Мономах і протистояння з половцями. Спочатку і ті, й інші для нього вороги», – коротко сценарій свого фільму викладає режисер.
Із 36 кінопроектів, які обрали для участі у другому турі конкурсу для формування «програми виробництва та розповсюдження національних фільмів 2013—2014 років», на державне фінансування можуть сподіватися 25, розповіла Радіо Свобода голова Держкіно Катерина Копилова. За її словами, дитячий напрям сьогодні – пріоритетний для держави, тому серед переможців конкурсу – три дитячих повнометражних фільми: «Сторожова застава», «Канарка, пропелер і хвіст», «Казка старого мельника» і чотири анімаційних.
Сподобався експертній комісії й проект фільму «Степне» молодої режисерки Марини Вроди, що вже встигла здобути «Золоту пальмову гілку» у Каннах за свою короткометражку «Крос». На її дебют у вже повному метрі держава також виділить певні кошти. Ці та інші проекти пройшли конкурсний відбір, бо відповідали головним критеріям, а ними є талант і якість проектів, розповідає Катерина Копилова.
«Коли ми оцінюємо проект, ми зважаємо на якість драматургічного матеріалу, на відповідність режисерського бачення драматургічного матеріалу, на саму команду, яка береться за втілення проекту, на імена в цій команді, на талант режисера, відповідальність продюсера. Це такий комплексний підхід до відбору за якістю і за талантом», – пояснює Копилова.
Спершу короткий метр, а потім довгий
Зважаючи на те, що новітню державну політику із фінансуванням стали втілювати менше трьох років тому, про реальний успіх чи неуспіх українського кінематографу говорити зарано, пояснює кінознавець, керівник проекту «Сценарна майстерня» та секретар Правління НСКУ з інформаційної політики Володимир Войтенко. Хоча починати він радить із допомоги передусім короткому метру.
«З великих чисел може щось постати, а в нас поки що? Один, два, три чотири, п’ять… У нас взагалі провалилося протягом 20-и років декілька поколінь. А щоб з’явилися режисери, сценаристи, оператори, їм треба дебютувати, їм треба відчути кіно. Як ви розумієте, це не можливо відразу в повному метрі. Ніхто так просто не дасть з якогось дива гроші, жодна комісія. Отже, зараз має бути багато саме короткометражних дебютів. Потроху з’являються такі молоді люди, яким можна їх довірити. Після того, дивлячись що вони зроблять, можна говорити про повнометражні картини», – вважає Войтенко.
Без гарантій
Розвиток українського кінематографу можливий лише за активної участі держави. І зараз в Україні є зацікавлені у цьому впливові особи, здатні вплинути на ситуацію із виділенням грошей на галузь, констатує письменник та кіносценарист Андрій Курков.
«Його (президента – ред.) сина обходить, Януковича-молодшого це обходить (Віктора Вікторовича Януковича – ред.) Тому це і відбулося (поліпшення фінансування державою кіно – ред.)… І, в принципі, у мене нічого проти цього немає. Кіно важливе, тому що Україна має давати нагору якийсь культурний продукт, який може бути спроможним для експорту», – каже він.
Водночас Андрій Курков зазначає, що впливові діячі зацікавлені у кіно сьогодні, а завтра його цілком можуть витіснити інші уподобання. І жодних гарантій тут немає.
Проте попри значні зрушення, українських кінематограф все ще працює за радянською системою, додає продюсер, сценарист, голова Гільдії режисерів України Володимир Тихий.
«Зараз ми це відчули. Зараз ти запускаєшся і отримуєш гроші. Певні сили (вибачте, таке банальне слово) зацікавлені у тому, щоб повернути ситуацію у дещо інше русло. І щоб, наприклад, недержавні компанії не могли брати участь у тих же тендерах на виробництво цих фільмів. Тому що держава зацікавлена у певному контролі. Тобто дана система – це все ж радянська система», – констатує Тихий.
Наразі Держкіно, за бюджетним фінансуванням, прораховує кількість проектів, які увійдуть до програми виробництва фільмів у 2013—2014 роках. Вона подається на розгляд колегії міністерства культури і затверджується міністром культури. Тим часом продюсери і режисери фільмів із найвищими шансами на отримання грошей повинні займатися підготовкою документів для підписання договорів на виробництво і чекати на обіцяне державне фінансування.
