Згідно зі статистикою Світового банку, Україна посідає 151-е місце в світі за кількістю жінок у парламенті, незважаючи на те, що жінки складають 65% від загального числа виборців.
Про це в статті для DT.UA пише оглядач Ганна Шелест.
Перше місце за кількістю жінок у парламенті до 2012 р. посідала Руанда — 56%, за нею слід Андорра, де з 2008-го по 2012-й представництво «слабкої статі» зросла з 25 до 50%. У трійці лідерів і Куба, де налічується 45% жінок-парламентаріїв.
Серед країн — членів Європейського Союзу перше місце (четверте місце в світовому рейтингу) займає Швеція — 45%, інші провідні країни співтовариства знаходяться ближче до середини рейтингу: Німеччина — 26-е місце (з 33%), Франція — 40-е (27%), Польща — 59-е (24%), Великобританія — 65-е (23%), Італія — 73-е (21%), при цьому в Італії з її неймовірно частими змінами урядів за останні 60 років жодна жінка так і не стала прем'єр-міністром. Лідерами ж залишаються Скандинавські країни — компанію Швеції складають Фінляндія (43%), Норвегія (40%) та Данія (39%).
Водночас такі країни, як Афганістан і Ірак, демонструють значно кращі показники, ніж держави, що принесли їм демократію, — 28% (39-е місце) і 25% (47-е місце) відповідно.
Незважаючи на озвучену в 2011 р. ініціативу Хілларі Клінтон досягти 50 до 50 (тобто 50% політичних та громадських лідерів до 2050 р. повинні бути жінками), самі США в 2012 р. займали лише 91-е місце з 18% жінок-парламентаріїв у Палаті представників. При цьому їх загальна кількість, включаючи сенаторів, досягає у 2013-му майже 30%, що вважається найвищим показником за всю історію і стало проривом останніх виборів.
Як показує практика, до нових держав або до таких, які щойно пройшли через конфлікт і заново відбудовують свою державність, пред'являються набагато більш високі вимоги й очікування, ніж до тих, де жінки отримали право голосу ще на початку ХХ ст. і де у виборців склався певний образ політика.
У першій двадцятці країн — лідерів щодо участі жінок у роботі їх головного законодавчого органу знаходяться п'ять африканських держав: Руанда, Сенегал, Південна Африка, Мозамбік і Танзанія. У всіх цих країнах цей показник становить 35% від загального числа парламентаріїв. У списку країн, що перевищують 30-відсотковий бар'єр, ще дев'ять країн — Уганда, Ангола, Алжир, Бурунді, Ефіопія, Туніс, Південний Судан, Ефіопія і Лесото.
Ситуація на пострадянському просторі виглядає на порядок гірше. Так, 25-відсотковий бар'єр подолала лише Білорусь, зайнявши 43-е місце в загальному рейтингу (27%, зниження порівняно з 2011 р. на 5%). Далі лідирують мусульманські центральноазіатські країни: Казахстан — 55-е місце(24%), Киргизстан — 60-е (23%) і Узбекистан — 70-е місце (22%). Інші пострадянські країни розмістилися наступним чином: Молдова — 82-е місце (20%), Туркменистан — 98-е (18%), Азербайджан — 102-е (16%), Росія — 119-е (14%), Грузія — 134 (12%), Вірменія — 142-е місце (11%).
Що ж стосується України, то тут жінки становлять 65% виборців і при цьому лише 9% членів парламенту — 151-е місце в світовому рейтингу — останнім серед всіх країн пострадянського простору.
Замикають рейтинг Єгипет — там за два останніх роки кількість жінок у вищому законодавчому органі впало з 13 до 2%, Соломонові Острови — 2% і Оман — 1%.
