З 28 листопада по 2 грудня в Києві проходитиме V Міжнародний фестиваль Молодого Кіно 10 муза.
На відкритті 28 листопада о 19.00 в кінотеатрі Кінопанорама для учасників фестивалю відбудеться показ українського фільму режисера Любомира Левицького Тіні незабутих предків.
Програма фестивалю:
День кіно (у стінах Київського Міжнародного Університету проходитиме творча зустріч з режисером і актором Віктором Андрієнком, показ відеоматеріалів зі зйомок фільму Іван-сила і перегляд конкурсних робіт)
День телебачення (в рамках фестивалю телеканал Грім ТБ проведе майстер-клас для учасників 10 музи)
День кастингів від Союзу молодих кінематографістів України та групи компаній Star Мedia
Закриття V Міжнародного фестивалю Молодого Кіно 10 муза відбудеться 2 грудня, де журі фестивалю на чолі з генеральним продюсером Star Мedia Юрієм Мінзяновим оголосять переможців конкурсної програми 10 музи і вручать статуетки переможцям з різних номінацій.
Крім цього, в учасників Фестивалю Молодого Кіно 10 муза буде можливість подивитися відеокліпи, що стали переможцями проекту КіноВін.
«Ми хочемо відкривати нову хвилю молоді, нову кінопоросль, яка потім працювала б в перспективі на підйом і розвиток українського кіно», — каже Мінзянов.
Учасником фестивалю може стати кожен охочий, «головне — любов до кіно, прагнення розвивати інтелектуальний смак до сучасного вітчизняного кінематографу і бажання вчити нове», — каже продюсер фестивалю та голова Спілки Молодих кінематографістів України Фурдуй Олена.
(1812, с. Убіжище, тепер с. Мар'янівка Полтавської обл. – 1848) - письменника, педагога, видавця, автора збірки байок "Малороссийские приказки", комедії "Не в свои сани не садись", роману "Чайковський", низки оповідань, багатьох пісень та романсів (зокрема "Українська мелодія", "Очи черные"). Брав активну участь в організації викупу Т. Шевченка з кріпацтва, допомагав у виданні "Кобразя". Видав альманах "Ластівка".
«Давно хтось сказав, що українською мовою можна писати лише саме кумедне, смішне... Досить прочитати історію Малоросії, придивитися до характерів її героїв, прислухатися до її пісень, де ремство душі виливається в таких жалібних звуках, як пісня степової чайки, як стогін матері над могилою сина, і ви думаєте: невже народ з таким залізним характером, з такими глибокими почуттями може лише сміятися?» (Є.Гребінка)



