Православні християни у середу, 4 грудня, відзначають Введення у храм Пресвятої Богородиці, що належить до дванадцяти великих церковних свят.

Про це повідомляє Укрінформ.

Батьки Пресвятої Діви Марії праведні Йоаким та Анна, будучи бездітними, дали обітницю, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Бог дослухався їхніх молитов і подарував їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька хрестителя Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з Йосифом Обручником.

Свято Введення бере початок у V столітті, а з ІХ століття його починає відзначати вже вся церква Східного обряду.

У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. З ним, як і з більшістю церковних свят, пов'язані певні народні прикмети, звичаї і традиції. Зокрема, від Введення до Благовіщення вже не можна було копати землю. За прикметою, хто перший зайде на Введення до хати (як і на Різдво та Новий рік), той буде першим «полазником», себто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тож вважалося, коли увійде першим молодий, гарний, здоровий чоловік і до того з грошима, то це добрий знак: весь рік у хаті будуть усі здорові і гроші вестимуться. Натомість якщо зайде старий і хворий, або хтось прийде чогось позичати, то це не на добро.

Подекуди звечора перед Введенням святили воду ще за дохристиянським звичаєм: брали її в місці, де «сходяться три води», проливали воду через полум'я, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та як любовні чари. Окрім того, обсипали того дня корів сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб давали багато молока, а також обкурювали їх, аби «ніхто не міг того молока відібрати».