Оголошення списку запрошених до лав Національної збірної України на матчі відбіркового турніру Євро-2016 проти Білорусі та Македонії спричинило жваву дискусію серед вболівальників та фахівців. Тренерському штабу збірної дорікають за консерватизм, покладання на тих самих гравців, які були складовою частиною збірної у минулому циклі без урахування наявного стану запрошених та більш яскравої гри інших гравців з українським паспортом. Іноді здається, що Михайло Фоменко настільки довірився своїм перевіреним бійцям, героям минулого сезону, що навіть не став передивлятися ігри нового сезону і не помітив кількох нових потенційних кандидатів в збірну, які демонструють вдалу гру протягом щонайменше останнього місяця і заслуговують на виклик. Нижче наведений перелік гравців, які здатні посилити гру нашої збірної, або принаймні додати глибини та варіативності складу.
Ярослав Годзюр
Воротар «Терека» (Росія), 29 років. В сезоні 2014/15 — 9 матчів, 810 ігрових хвилин, 4 пропущених
Нарешті мрія Ярослава Годзюра заграти за збірну мала здійснитися, коли травмувалися Дмитро Безотосний та Олександр Рибка. Але Фоменко вирішив запросити до лав збірної не одного з кращих воротарів російської Прем'єр-Ліги останніх років, а Рустама Худжамова, який навіть не заявлений на чемпіонат України.
Івано-франківець в «Тереку» пережив з командою всі її віхи — і спокійний сезон в середині турнірної таблиці, і боротьбу за виживання, а нині його команда веде боротьбу за високі місця. Двічі поспіль він починав сезон на лаві запасних, але щоразу повертав собі місце в стартовому складі. Він вправно захищав ворота «Тереку» за жахливої гри оборони, коли йому доводилося самотужки приносити команді очки. А нині вдало захищає й в умовах «бетону» Рашида Рахімова, коли захист працює за нього, але воротар все ж має зберігати максимальну концентрацію для того, щоб вдало ввійти в гру в ті два-три рази, коли команда потребує цього. Він чудово діє на лінії воріт, а його високий зріст дозволяє добре почуватися й на виходах. До того ж впевнено керує гравцями оборони. Проблемою може стати російський паспорт, але якщо згадувати Олександра Алієва, який «жонглював» паспортами, коли йому заманеться — то й у Ярослава не має бути проблем.
Валерій Лукевич
Захисник «Дніпра», 18 років. В сезоні 2014/15 — 7 матчів, 523 ігрових хвилини
В звичайних умовах запрошення до Національної збірної 18-річного юнака, який тільки-но дебютував на дорослому рівні і не має постійного місця в стартовому складі команди, є не лише авантюрою для збірної, але й шкідливим для гравця. Та є три чинники, які перетворюють його запрошення на слушне. По-перше, Валерій настільки сміливо й невимушено ввійшов у гру дніпропетровського «Дніпра» і настільки швидко знайшов своє місце на поле — що варто сподіватися на те, що він швидко і безболісно акліматизується й в збірній. А другим та третім чинниками відповідно є такі дрібниці як реалії сучасного футболу та кадровий стан збірної. Нині команда, яка хоче досягти успіхів, потребує швидких та технічних флангових захисників, які перш за все вміють та полюбляють атакувати, розтягуючи захист опонента, навіть якщо вони не діють бездоганно в захисті. За відсутності таких захисників гра команди стає одноманітною, передбачуваною та повільною.
Саме такою виглядає нині збірна України. Артем Федецький та В'ячеслав Шевчук, при всій повазі до них, не здатні підтримувати атаку на належному рівні, тому за відсутності креативного півзахисника в центрі поля, який вміє пасувати та забивати, у «жовто-блакитних» залишаються лише дії Коноплянки та Ярмоленка на флангах, а цього мало для того щоб здивувати захист навіть посередніх збірних Словаччини та Білорусі. Тому Лучкевич, який просто «розриває» свій правий фланг і атакує з великим бажанням та на великій швидкості (хай і помиляється в захисті), здатний допомогти збірній принаймні виходами на заміну замість Федецького, тим більше, що фірмові зміщення Андрія Ярмоленка в центр залишають чимало простору для правого захисника, який Артем не здатний використати.
Олександр Шевелюхін
Захисник «Гурніка» (Забже, Польща), 32 роки. В сезоні 2014/15 — 7 матчів, 396 хвилин.
Центр захисту ніколи не був найнасиченішою ланкою збірної. Але на початку жовтня 2014-го року ситуація стала найгіршою, яку можливо собі уявити. Травма Хачеріді, вкрай невдала гра Ракіцького, тандем легіонерів в центрі захисту «Дніпра», «Металіста» та «Чорноморця». В такій ситуації є сенс звернути увагу на гравця лідера польської ліги. Так, Екстракласа поступається рівнем УПЛ, але ця ліга додає з кожним роком. Шевелюхін не є швидким гравцем і іноді помиляється у виборі позиції. Натомість, він дуже вдало діє на другому поверсі і вміє відтіснити суперника завдяки фізичним даним та налаштуванню на боротьбу.
Його досвід та бойовитість здатні перетворити його на гідну кандидатуру для центру оборони збірної зважаючи на нинішні кадрові проблеми. Олександр травмувався вже в першій грі нового сезону, повернувся в другій половині вересня і завоював місце в стартовому складі, відігравши від першої до останньої хвилини чотири останні матчі команди. Сім очок в трьох матчах ліги вивели «Гурнік» на перше місце.
Артем Кравець
Нападник «Динамо» (Київ), 25 років. В сезоні 2014/15 — 12 матчів, 879 хвилин, 8 забитих м'ячів
Навіть якщо не зважати на консерватизм та фаворитизм Фоменка, можна знайти пояснення відсутності прізвища Кравця в переліку запрошених до збірної. Євген Селезньов, справжній бомбардир, який вміє лише забивати і довгі роки успішно займається цим в лізі, так і не знайшов свого місця в збірній і не виправдав сподівання. Він став ще одним прикладом вправного бомбардира в лізі, який не здатен сягнути міжнародного рівня і тому не відзначається ані в Єврокубках, ані в матчах збірної. Таким гравцем вважають й Кравця. Та все ж у Артема є те, чого не вистачає Селезньову — бажання. Є бомбардирські якості, яких не вистачає Гоменюку. І є досвід, якого не вистачає Будківському. Нападник київського «Динамо», кар'єру якого вже вважали закінченою, нині «в ударі» і м'яч просто «шукає його». А для футболістів, які вірять в забобони та везіння, а особливо для форвардів — це неабиякий плюс.
Олександр Гладкий
Нападник «Шахтаря» (Донецьк), 27 років. В сезоні 2014/15 — 12 матчів, 687 хвилин, 7 забитих м'ячів
Те ж саме стосується й персони Олександра Гладкого. Нападник, який забив 5 м'ячів в десяти останніх матчах минулого сезону, отримав можливість повернутися до «Шахтаря» лише через демарш Факундо Феррейри та загальну ситуацію в країні. Він мав стати «глухим» дублером Луїса Адріано. Але отримавши шанс в стартовому складі в тандемі з тим же Адріано, використав його «на всі сто» і на кінець серпня вже мав на бомбардирському рахунку 5 м'ячів в семи матчах. Відзначився він двічі й в вересні і лише в останніх двох матчах не зіграв жодної хвилини. Ці два матчі закінчилися прикрою нічиєю з «Порту» та поразкою від «Динамо».
Олександр показав себе не лише холоднокровним завершувачем атак, але й нападником, який рухається, пресингує суперника і здатен опрацювати відносно важкий м'яч й технічно спрямувати його повз воротаря або обійти голкіпера суперників. Він запрошувався до лав збірної в вересні, але нині Фоменко чомусь вирішив відмовитися від послуг кращого бомбардира чемпіона України. Два кращих бомбардири чемпіонату не викликані до збірної, з семи кращих українських бомбардирів чемпіонату лише двоє — в збірній.
Олексій Гай
Півзахисник «Чорноморця» (Одесса), 31 рік. В сезоні 2014/15 — 11 матчів, 974 хвилини, 5 забитих м'ячів
Ще один гравець, який «повстав з попелу». Хоча з ним це сталося на рік раніше. Гай був глухим гравцем запасу в «Шахтарі», і, здавалося, що на нього очікують лише оренди в «Зорі» та «Іллічівці» та швидке закінчення кар'єри. Але, на його щастя, влітку 2013-го Олексій став вільним агентом і зробив вибір, який пізніше виявився геніальним, перейшовши до «Чорноморця» Романа Григорчука. Тут він одразу став одним з лідерів команди і, посівши трохи незвичну для себе позицію найатакувальнішого з трьох центральних півзахисників, швидко призвичаївся до неї і видав вдалий сезон разом з командою. Минулого сезону він забив стільки ж м'ячів, скільки за попередні чотири «шахтарські» сезони разом. Влітку Олексій став одним з небагатьох, хто залишився в Одесі, зміцнив свої позиції лідера команди і почав забивати ще більше, не забуваючи й про прямі обов'язки.
Фоменко є прихильником схеми з трьома гравцями в центрі поля, до того ж збірній бракує гравців цієї ланки, які вміють забивати. Гай встиг забити цього сезону більше м'ячів, ніж всі гравці центру поля викликані до збірної разом. Тому досвідчений гравець міг би принести чималу користь збірній і додати гостроти атакам центром. Його вміння вчасно з'явитися в штрафному майданчику суперників надає йому перевагу над Ротанем, Едмаром чи Безусом цього сезону.
Олександр Караваєв
Півзахисник «Зорі» (Луганськ), 22 роки. В сезоні 2014/15 — 15 матчів, 1200 хвилин, 1 забитий м'яч
Ще один гравець, здатний додати швидкості грі збірної. В «Зорі» Олександр грає на позиції правого півзахисника, на якій конкурувати з Ярмоленком в збірній він навряд чи зможе. Але у екс-гравця «Севастополя» є те, чого нема у зірки «Динамо» — феноменальна швидкість та невтомність. Фактично, Караваєв за стилем гри є найбільш схожим на вінгера гравцем з українським паспортом. Цей майстер швидких контратак неймовірно швидко проходить своїм флангом, і на швидкості вміє віддати точний пас як навісом, так і «низом». До того ж полюбляє підключатися в штрафний майданчик і добре грає головою. Доводилося йому грати й на позиції правого захисника і навіть на лівому фланзі, що дозволяє розраховувати на різноманітність гри «українського Тео Уолкотта».
Денис Олійник
Півзахисник «Вітесса» (Нідерланди), 27 років. В сезоні 2014/15 — 9 матчів, 540 хвилин, 1 забитий м'яч
При всій повазі до Кравця, Гладкого та Гая, «Феніксом» українського футболу цього сезону є Денис Олійник. Якщо Кравець хоча б викладався, був налаштований на боротьбу і отримував ігровий час минулого сезону, хай і в складі «Арсеналу», Олійника ми не бачили на полі більше року. Він спокійно «досиджував» свій контракт у «Дніпрі» і така меркантильність давала привід подумати, що кар'єра Дениса навряд чи поновиться на тому рівні, до якого він звик. Тому підписання контракту з нідерландським «Вітессом» скоріше виглядало як великий успіх агента, ніж чудова нагода для гравця. Та лише два місяці спливли, і Олійник довів, що є гравцем високого рівня.
Зрозуміло, що наслідки року без великого футболу залишаються, і він ще не демонструє свою найкращу гру. Але швидка акліматизація, ігрові хвилини вже з перших турів і швидке завоювання місця в стартовому складі свідчать про високий рівень та вірний шлях, обраний гравцем. П'ять останніх матчів арнемської команди вихованець київського «Динамо» починав з перших хвилин, і на його рахунку вже є гол та асист.
Перевагою лівого вінгера (саме на цій позиції він грає в «Вітессі») над Хомченовським та Болбатом є його досвід, впевненість у власних силах, жагуче бажання довести українським фахівцям та вболівальникам, що у нього «ще є порох в порохівницях» та ігрова практика в швидкій та якісній Ередівізіє.
Слід зазначити, що в серпні, коли Олійник ще був гравцем запасу, «Вітесс» не здобув жодної перемоги (нічия та три поразки), а ось з українцем в стартовому складі втратив лише два очки в чотирьох матчах ліги.
