Від початку переміщення людей зі Сходу України до інших регіонів, психологи ДСНС України допомагали й продовжують допомагати їм адаптуватися на нових місцях проживання. Працюючи з жителями східних регіонів, психологи виокремили основні емоційні бар’єри, з яким стикаються люди та визначили альтернативні шляхи їх подолання.

Про це УНН повідомили у прес-службі ДСНС.

Проблема № 1

Жителі Сходу перебувають у постійному стресі. Вони отримують інформацію від родичів, друзів, знайомих, які залишились в районі проведення АТО. Часто “домашні” їх заспокоюють: “Так, стріляють, але не у нас”. “Так, у школах немає світла, води і харчів, проте вони відкрились”. “Так, місто контролюють терористи, проте нас вони не чіпають”. Таким чином у людей втрачається інстинкт самозбереження і вони готові навіть повертатись туди, де на них чекає смертельна небезпека. Найстрашніше, що на цю небезпеку вони наражають власних дітей.

Рішення:
Переконати людей, які вирішили повертатись додому, просто неможливо. Потрібно максимально проінформувати їх про те, у яких районах відносно безпечно, а у які повертатись категорично не можна.

Проблема № 2

Людей переслідує постійний страх і підвищена тривожність. Психологічні травми, отримані на сході України, накладаються на абсолютну невпевненість у своєму завтрашньому дні. Окрім того, вони мають постійний інформаційний дисонанс — із місцевих ЗМІ отримують одну інформацію, а від родичів та знайомих — зовсім іншу.

Рішення:
Не сидіти, склавши руки. Почуття безпеки можна відновити у співпраці з іншими людьми. Ідеальний варіант — знайти роботу. Це допоможе вирішити і соціальні, і побутові проблеми. Якщо це не вдається — співпрацювати з патронажними службами. У питаннях працевлаштування (хоча б тимчасового) жителів східних регіонів зазвичай ідуть на зустріч. Зрозуміло, що не всі зможуть знайти роботу за спеціальністю чи з високою зарплатнею. Проте на сезонні роботи (особливо в селах) влаштуватися цілком реально, звісно, якщо проявляти бажання та ініціативу.

Проблема № 3

У всіх мешканців Сходу України гіперболізоване відчуття справедливості. Будь-яку затримку соціальних виплат (навіть нетривалу і спричинену цілком об’єктивними причинами) вони сприймають не лише як порушення своїх прав, а і як особисту образу. Реагують болісно. Часто після таких новин у людей зовсім опускаються руки.

Рішення:
Працівникам соціальних служб можна порадити не конкретизувати дату виплати допомоги, якщо вони мають якісь сумніви стосовно цієї інформації. Або ж заздалегідь попереджати, що виплати затримаються на кілька днів.

Проблема № 4

Конфронтація між місцевими жителями та тимчасово переміщеними особами, які проживають наразі у регіоні, часто виникає через те, що вони почуваються чужими в цій місцевості. А до усього чужого людина зазвичай ставиться вороже.

Рішення:
Необхідно селити людей компактно. Жителів з однієї місцевості — в одному будинку чи на одній вулиці. Вони швидко об’єднуються, а колективом легше облаштовувати побут та інтегруватися до місцевої громади.

Проблема № 5

Часто спілкування з мешканцями східних регіонів переростає у вислуховування скарг на їхнє теперішнє життя, а також про те, як багато вони мали та втратили у зв’язку із ситуацією на Донбасі. Розмова, позбавлена конструктиву, заходить у “глухий кут”.

Рішення:
Швидко повернути людей до звичного ритму життя та вирішити усі їхні проблеми ніхто не зможе. Проте можна допомогти в конкретних ситуаціях. Потрібно запитувати: “Яка допомога необхідна вам саме зараз? Як ми можемо допомогти вам покращити побут?” Найпростіший і найдієвіший спосіб налагодити діалог — привезти кілька додаткових ковдр або електрочайників.