В надважких умовах сучасної України постачання армії великою мірою взяли на себе волонтери. Однією з найбільш ефективних організацій стала «Армія SOS». Завдяки волонтерам цієї ініціативи артилеристи, наприклад, нарешті позбуваються старих карт і логарифмічних лінійок, щоб перейти на сучасні планшети і влучніше бити ворога. Platfor.ma поспілкувалась з керівником «Армії SOS» Юрієм Добронравіним.
Ще кілька місяців тому усі вони жили власним життям і не підозрювали за яких обставин їх зведе доля. Люди абсолютно різного віку, професій і спеціальностей за останні місяці стали військовими спеціалістами, навчилися збирати безпілотники, бронювати машини, шити бронежилети і готувати бойові машини. Щоб повірити у перемогу, треба почати робити її, і вони роблять: організовано, відчайдушно, з останніх сил.
За час свого існування «Армія SOS» перетворилася на одну з найпотужніших організацій зі збору коштів для українських військових. Нині громадська ініціатива офіційно зареєстрована як благодійний неприбутковий фонд з представництвами у Сполучених Штатах Америки, Великобританії, Лондоні та Іспанії.
Сфера діяльності команди надзвичайно широка. Серед основних напрямків: організація закупівлі необхідної амуніції, засобів захисту, зв’язку та розвідки, харчів та форми, доставка їх на позиції та передача безпосередньо бійцям на фронт.
Але особливою гордістю команди є досягнення IT-волонтерів, які розробили программне забезпечення, що допомагає влучно і швидше стріляти артилерії.
Автор проекту «Армія SOS» Юрій Добронравін зайнявся громадською активністю ще у березні, коли його брат пішов служити на Схід. «Хотів воювати пліч-о-пліч з братом, але у воєнкоматі отримав відмову. Саме тоді вирішив покинути роботу і працювати на перемогу в тилу», – згадує волонтер. Після телефонної розмови з артилеристом зі Сходу було вирішено розробити програмне забезпечення для управління вогнем.
В це важко навіть повірити, але наша армія вступила в цю війну, коли артилеристи розраховували дані переважно логарифмічними лінійками, тобто управління вогнем здійснювалося на рівні Другої світової війни!
Розробка програмування велася разом з військовим із Запоріжжя Ярославом Шерстюком. Волонтер з посмішкою зізнається, що в школі з математики та інформатики мав трійку, але це не завадило йому стати «гуру балістичних калькуляторів».
Як виявилося, Ярослав вже більше року займається розробками подібних програм для своєї військової частини і навіть створив власний сайт «Програмне забезпечення сучасного бою». Автор зізнається, що попит на дану інформацію дуже великий. Зараз телефон Ярослава не замовкає ні на хвилину, дуже багато дзвінків зі словами вдячності надходять з зони АТО. Але, на жаль, розробки, які є життєво важливими на передовій, лишаються поза увагою влади держави.
Саме тому ціною кількох безсонних ночей команда IT-волонтерів створила артилерійський калькулятор, який дозволяє влучніше і швидше управляти вогнем на передовій. Балістичні таблиці для всіх типів знарядь допомагають нашим артилеристам миттєво вносити поправки і розраховувати дані для стрільби, різко підвищити час розрахунку даних і уникнути помилок.
Радість бійців з цього приводу цілком виправдана: тепер їм не доведеться всюди носити з собою громіздкі книги, незручні залізні планшети і старі топографічні карти.
Якщо раніше командиру перед відкриттям вогню необхідно було на папірці робити виміри близько 10 хвилин, то тепер програма це робить за 2 хвилини, враховуючи балістичні поправки і погодні умови.
Планшет оснащений сучасними електронними картами, з якими можна працювати в режимі offline. Тож, все, що залишається – це ввести поправки і легким натиском кнопки очікувати результатів.
Перша тестова партія програм була записана на двадцяти планшетах і відправлена на передову під Іловайськ. З тих пір команда «Армія SOS» не втомлюється приймати замовлення на життєво важливу розробку від артилеристів з фронту. Нині команда з 10 волонтерів-програмістів працює над IT-проектами для зв’язківців, льотчиків та розвідки. Також Юрій по секрету поділився, що зараз триває розробка серйозного проекту з однією з бригад авіації.
Дивлячись на таких патріотів, починаєш любити свою країну ще сильніше. І чомусь відразу згадався відомий вислів: «Можна перемогти армію, але не можна здолати народ». Хоча ні, з таким народом, як у нас, наша армія – непереможна!
