День землі було встановлено 22 квітня 1970 року для того, щоб спонукати людей уважніше ставитися до довкілля і опікуватися його захистом. За 45 років від першого відзначення Дня землі проблеми забруднення повітря, енергозбереження, раціонального використання відновлюваних природних ресурсів та зниження викидів вуглецю в атмосферу перейшли з царини спеціалізованих зацікавлень екологів у суспільний дискурс.
Однак чи достатньо одного дня на рік для підвищення обізнаності людей з проблемами довкілля? Зважаючи на сукупний негативний вплив сучасного світу на екологічну ситуацію у світі, чи не мусить кожен день року бути тим самим днем, коли ми робимо щось корисне для Землі? Фахівці з відділу довкілля DW розглянули декілька відомих звичок, котрі визнані екологічними, однак насправді несуть природі більше шкоди, ніж користі.
Паперові пакунки: не завжди краще
В супермаркеті чи крамниці вас можуть запитати: в паперовий чи поліетиленовий пакет краще запакувати покупки? Легкий, зручний у використанні, міцний поліетилен став незамінним у побуті сучасної людини. З поліетилену різних видів і щільності виготовляють безліч речей, що оточують нас у побуті: від пляшечок для миючих засобів до пакувальних матеріалів. Однак поліетилен і пластик — справжня загроза довкіллю, адже ці матеріали не розкладаються біологічно. Цивілізований світ роками намагається розв’язати питання, що ж робити з пластиковими відходами після того, як вони потрапляють на смітник.
Пластик надзвичайно небезпечний для морських мешканців
Отже, екологічніше загортати наші покупки в папір? Однак виявляється, що паперові пакунки так само спричиняють екологічні проблеми. Мало того, що для виготовлення паперу вирубуються дерева, так ще й обробка і фарбування паперової сировини забруднює повітря шкідливими викидами.
Крім того, «те що біологічно розкладається — не обов’язково екологічне», — каже Лейла Акароглу, експертка з раціонального використання природних ресурсів, і додає, що папір, розкладаючись, виділяє метан, газ, що спричиняє утворення парникового ефекту. Експертка також вказує на той факт, що для виготовлення одного стандартного паперового пакету йде удесятеро більше матеріалу, ніж на виготовлення такого ж пластикового. Отже витрачається більше ресурсу і створюється більший «вуглецевий слід», або ж викид вуглецю в атмосферу внаслідок виробництва даного продукту.
Підсумок? Пластикові пакети кращі за паперові. Однак за умови, що після використання їх відправлять на переробку.
Вторинна переробка — не те, що ви уявляли
Переробка відходів — це добре для довкілля. Принаймні, так кажуть. Ми ретельно сортуємо сміття, уявляючи, що пластикова пляшка, яку ми викинули буде безкінечно перероблюватися на таку ж пластикову пляшку. А от і ні.
Щоб вторинна переробка окупила себе і мала хоч якийсь сенс, уживана сировина мусить бути зібрана в велетенських кількостях. Навіть у Німеччині, з її добре розвиненою системою вторинної переробки, 60 відсотків уживаної пластикової сировини, котру громадяни викидають в так звані «жовті контейнери», просто спалюється.
Філіп Гельдт, спеціаліст консультативного центру з утилізації відходів у Північному Рейні-Вестфалії, зазначає, що з мішанини пластикових пляшок різних кольорів виготовити нову якісну продукцію практично неможливо. Тож такі пластикові матеріали просто подрібнюються на шматочки і спалюються замість вугілля для отримання енергії, пояснює фахівець.
Спалення пластикових відходів для вироблення енергії? Це не виглядає надто корисним для довкілля. Та все ж краще, ніж виснаження природних ресурсів, переконаний Гельдт.
Кожному продукту — свій сезон
«Купуй місцеве» — відома мантра екологічно свідомих громадян. Суть її зводиться до того, що треба купувати продукти харчування, які походять з того регіону, де живеш. В цьому є зерно істини, адже для перевезення продуктів потрібен транспорт і пальне. Однак треба зважати і на ефективність вирощування чи виробництва певних продуктів харчування в конкретній країні.
Акароглу каже, що в її рідній Австралії «було б смішно вирощувати рис, адже там мало дощів». Так само мешканці Центральної Європи, котрі купують помідори серед зими не замислюються, який викид вуглецю в атмосферу створило вирощування цих овочів, «адже вони дозрівали в теплицях з інтенсивним використанням електроенергії, а не на сонячному городі».
«Не просто місцеве, а відповідне сезону», — підсумовує Акароглу.
Вода, кава, чай
Питна вода в пластикових пляшках — це надзвичайно неекологічно. З іншого боку, яких тільки токсинів, хай і в мізерній кількості, екологи не знаходили в очищеній воді з-під крану? Все ж, Гельдт переконаний, що «мінеральна вода нічим не краща за воду з-під крану», додаючи, що більшість шкідливих речовин люди отримують з їжі, а не з води.
Процес підігрівання води для чаю теж спантеличує бажаючих захистити довкілля. Що краще, використати електричний чайник, чи гріти воду на плиті?
Найбільш ефективно розігрівати воду на газовій плиті, каже Акароглу. Однак, коли обираєш між електрочайником і електроплитою — краще чайник. «Проблема в тому, що дизайн більшості чайників передбачає можливість набирати більше води, ніж потрібно», — зауважує Акароглу. А значить, треба наповнювати чайник мінімально, щоб уникнути зайвої витрати електроенергії.
І насамкінець, до улюбленого напою багатьох, кави. Тренд капсул для кавових машин на кшталт Nespresso не на користь довкіллю. Хоча представники компанії запевняють, що капсули повністю переробляються, Гельдт зазначає, що мало хто зі споживачів перейматиметься тим, аби розділити пластикові і алюмінієві частинки капсул для вторинної переробки. Кавові фільтр-пакетики — краще. Принаймні, фільтр-папір розкладається біологічно.
Тим же, хто насправді переймається станом довкілля і своїм впливом на нього, експертка радить посмакувати напоєм із гарної чашки у кав'ярні, насолоджуючись блакитним небом, зеленими деревами і чистим повітрям довкола.
