«Ukrainian Moods» або «Українські настрої» — українська піаністка Віоліна Петриченко записала в Німеччині альбом з композиціями українських класиків XX століття. DW поговорила з мисткинею про особливість компакт-диску.
У самому центрі Кельні лунає українська класична музика. У камерному салоні «Steinway & Sons» молода піаністка із Запоріжжя Віоліна Петриченко здається й сама глибоко переживає перипетії двох світових воєн, насолоджується традиціями Гуцульщини, краєвидами українських Карпат. Саме ці мотиви добре відчутні у творах українських композиторів минулого століття: Левка Ревуцького, Віктора Косенка, Миколи Колесси, Ігоря та Юрія Шамо. Композиції цих авторів увійшли до її альбому «Ukrainian Moods» («Українські настрої»), який щойно вийшов у Німеччині. Твори цих митців вперше об'єднані на одному компакт-диску. DW поговорила з Віоліною Петриченко, яка нині мешкає в Кельні, про особливість альбому «Ukrainian Moods» та про образ «ідеальної» України без війни і насильства, який постає через мелодії цієї збірки.
«Основним принципом відбору, правду кажучи, була звичайна цікавість. Мені хотілося дізнатися більше про українських музикантів, бо навіть в Україні їхні імена відомі небагатьом. Я довго шукала, а коли прийшов час вирішувати, що записувати, — довелося навіть скорочувати довгий список. Під час роботи з композиціями я помітила, що є так звані „національні“ твори, де дуже помітні українські фольклорні мотиви, — тож хотілося показати цю частину. По-друге, існує велика кількість — назвемо їх „серйозних“ — мелодій у Ревуцького, Косенка, Колесси. Тому я розділила програму на „серйозну“ — суто класичну — частину та на фольклорну: іноді веселу, а іноді й сумну.
Перш за все, я робила це, звісно, для людей, які захочуть вивчати українську музику в Німеччині, більше дізнаватися про неї. Однак для себе також. Перебуваючи тут, слухаючи про все, що відбувається в Україні, мені хотілося хорошої України, красивої України. І музика дає можливість спілкуватися з так званою ідеальною Україною, де хороші люди, де ніхто ні в кого не стріляє. Тому я отримала справжню насолоду від запису цих творів. На концерти зараз приходить різна аудиторія: українці, які живуть у Німеччині, німці — але їх набагато менше. Вони з обережністю ставляться до подібних виступів: адже в афіші абсолютно не відомі для них імена, немає ні Баха, ні Моцарта, ні Бетховена, — тож навіщо взагалі туди йти? Однак тим, хто таки наважується прийти, ця музика дуже подобається, вони навіть порівнюють її з добре відомими творами європейських музичних класиків. Німці також часто просять ноти після концертів. Тож я сподіваюся, що українські мелодії ставатимуть популярними і серед місцевої публіки.
Є така ідея організувати фестиваль української класичної музики в Німеччині. Зараз він тільки на етапі проекту, але сподіваюся, що у 2016 році фестиваль таки вдасться запустити. Це мають бути три концерти української музики, а оскільки наступного року виповнюється 120 років з дня народження Віктора Косенка, — ми вирішили приурочити фестиваль до цієї дати. Також під час роботи над диском „Ukrainian Moods“, я знайшла багато не відомих мені творів неперевершеної особистості — Василя Барвінського. Я просто закохалася в цю людину, жахнулася, коли прочитала про його долю, тож хочу зараз виконати його твори. Звісно, прагну вдосконалюватися у мистецтві гри на фортепіано, далі працювати над собою, відкривати українську музику і тих, хто її творив, не тільки для німців, а й для українців.»
