За підрахунками, в Україні щороку утворюється близько 14 млн тон сміття. Причому, це число не зменшується, а лише збільшується кожного року ще на 2,5%.
Лише 7% відходів від згаданого числа відсортовуються і спалюються на сміттєспалювальному заводі.
А решта 93% (тобто 13,02 тон сміття) потрапляє на сміттєзвалища, які на сьогодні займають 5% території країни, тобто — цілу область!
Проте, лише 6148 сміттєзвалищ є санкціонованими, а близько 32 984 є незаконними та не мають належного нагляду. Такі звалища загрожують навколишньому середовищу та здоров’ю людини, оскільки за ними ніхто не доглядає, отруйні речовини без перешкод потрапляють у воду та повітря, зароджують епідемії та недуги.
Ці дані навів Голова Комітету ВР з питань екологічної політики Микола Томенко у своєму блозі на «Обозревателе», пишучи про проблему, як Україні позбутися статусу «країни сміття».
«Безумовно, для збереження навколишнього середовища, здоров’я та майбутнього наших дітей в сміттєпереробну галузь необхідно вкладати кошти. Скільки? Все ж менше, ніж щомісячно витрачає зараз кожна сім`я, скажімо, на спеціальні прилади для очищення води...
Існує кілька варіантів плати за переробку сміття. Так, в Європі впроваджений окремий комунальний платіж, який за курсом 29 грн. за 1 євро становить близько 400 грн., що, зрозуміло, є непідйомною сумою для українців з нинішнім рівнем доходів.
Є інший варіант. Купуючи товари, українці не замислюються про те, що разом з ним купують і упаковку, яка майже одразу відправляється до смітника, і її подальша доля та влив на екологію покупцю невідома. Саме тому одним із оптимальних варіантів, на мою думку, є включення в ціну кожного продукту вартість переробки упаковки, що лише на 2-15 копійок збільшить вартість продукту і відчутно не вдарить по гаманцях українців. Така система дасть поштовх для запуску нових сортувальних ліній і переробних заводів, а також стимулюватиме платників податків до більш екологічного способу життя.
В свою чергу, відповідальність виробника буде полягати в тому, щоб гроші за упаковку вчасно надходили до спецфонду. Також це стимулюватиме його використовувати екологічно чисті матеріали, які би мінімально відображались на ціні товару.
Проте, один лише екологічний податок проблему зі сміттям в Україні в цілому не вирішить. Потрібна безперебійна робота усієї системи поводження з побутовими відходами – від моменту викидання сміття в бак до моменту переробки чи утилізації шляхом законодавчої та громадської ініціативи. Для цього необхідно реалізовувати усі положення директив ЄС, які Україна через Угоду про асоціацію зобов’язалася виконувати.
Саме з цією метою ми ініціювали ряд законопроектів «Про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з побутовими відходами та стимулювання їх використання як альтернативного джерела енергії», «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо включення податку за виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці до екологічного податку)», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо спрямування деяких видів екологічного податку на поводження з побутовими відходами)», які направлені на покращення екологічної ситуації та здоров’я громадян найбільш прийнятним та безпечним способом.
Сподіваюсь, що через співпрацю та діалог з представниками різних галузей економіки нам вдасться знайти компроміс та спільне дієве рішення, щоб нарешті розпочати реальну боротьбу за звільнення України від сміття», — підсумував М. Томенко.
