chrome firefox opera safari iexplorer

Особливий символ дівочої юності та краси

21 березня 2016 о 09:46

З давніх-давен український вінок був особливим атрибутом до святкового вбрання. Про символічне значення та обрядову функцію вінка у межах Відкритої школи історії розповіла майстриня давніх головних уборів Ніна Севастьянова. 

За її словами, українки полюбляли чепуритися. Ще змалку дівчата, йдучи до церкви, не забували про прикраси з живих квітів та пір'я. Дорослішаючи, кожна збирала набір стрічок. Їх здебільшого по одній привозили батьки, повертаючись з ярмарку.

«Також дівчата збирали стрічки, беручи участь у весільному обряді. Коли молода танцювала з дружкою, дарувала їй стрічку. Вважалось, що частіше дівчина була дружкою, то більше мала стрічок», — розповідає майстриня.

Стрічки прикрашали пір'ям, вишивали, часто використовували металізовану нитку, яка красиво виблискувала на сонці.

Особливу роль відігравав віночок, зроблений із восковиць і паперу. Ним обрамлювали ікону, якою благословляли молодих.

«Цікаво, що наприкінці XIX — поч. XX ст. неабияким попитом користувалась робота майстринь, які професійно виготовляли дівочі вінки. Але скористатися їхніми послугами могли тільки забезпечені люди. Якщо в родини не вистачало коштів, щоб замовити вінок, дівчина робила його власноруч», — каже лекторка.

Перш, ніж одягнути вінок, на нього пов'язували стрічки, серед яких обов'язково мала бути одна особлива — бинда, яка вважалася символом дівоцтва.

Безумовно, однією з ключових подій було весілля, яке засвідчувало перехід дівчини у новий статус – статус жінки. Прикрашаючи наречену, дружки виплітали так звані трібушки – косички. Їх викладали на голові таким чином, щоб зручно було зафіксувати святковий убір. Та найзворушливішим у весільній церемонії був момент останнього дівочого вінка. Під кінець весілля нареченій знімали вінок і покривали голову наміткою або каптуром. Після цього обряду дівчина вже не мала права «світити волоссям».

Тому традиційний український вінок був не лише святковим атрибутом дівочого вбрання. Він ніс у собі особливий символ дівочої юності та краси.

Джерело: Gazeta.ua
Розділи: Суспільство

29 березня

Інші дати
Марія Вольвач
1841 – українська поетеса, письменниця, громадсько-культурна діячка.
Розгорнути
Народилася Марійка Підгірянка
1891 – Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська) – українська поетеса, педагог. Авторка збірки поезій «Відгуки душі», поеми «Мати-страдниця», книжок для дітей «Вертеп», «Святий Миколай на Підкарпатській Русі», «Малий Василько», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка», «Зайчик і Лисичка», байок, казок, пісень, загадок.
«Спіть, діточки, спіть, Віченька стуліть ! Дрібен дощик стукотить, Вікнам казку гомонить… Дрібен дощик пада там, А тут тихо, тепло нам. При матусі рідненькій, У світличці чистенькій. Спіть, діточки, спіть. Віченька стуліть» (Марійка Підгірянка)
Розгорнути