Побувати на батьківщині двох геніальних українських письменників, побачити наймальовничішу в Україні ГЕС, прогулятись скелястим берегом річки Рось, постріляти з гармати, чи автомата, відвідати панський палац, кілька музеїв та чудових парків.
Маршрут знову проляже Черкащиною. Цього разу через Корсунь-Шевченківський, Стеблів та Моринці.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
Розпочнемо з міста, яке ще у 1032 році заснував на березі річки Рось князь Ярослав Мудрий.
До 1944 року воно носило назву Корсунь, нині його називають з приставкою «Шевченківський».
Хоч місто і старе, та давні пам’ятки, чи будівлі у ньому не збереглися. Родзинкою сучасного Корсуня є палацово-парковий ансамбль Станіслава Понятовського, закладений в кінці 18 ст.
Палацово-парковий ансамбль Станіслава Понятовського (Лопухiних-Демидових). Фото Дмитра Замкового |
Палац всюди звуть Лопухiних-Демидових, хоча першим його власником був саме племiнник та поний тезка останнього короля Речі Посполитої. А вже у 1799 році корсунський маєток купив у Понятовського за 100 тисяч карбованців сріблом російський цар Павло І і подарував його міністру юстиції генерал-прокурору Росії князю Лопухіну.
Побудував палац та парк відомий швейцарський архітектор Жан Анрі Мюнц. Правда, він під кінець будівництва чи то захворів, чи то скалічився, і закінчував проект польський архітектор англійського походження Джон Ліндсей.
Схема парку. Фото Дмитра Замкового |
Палацовий ансамбль розташований на кількох гранітних островах. На території парку – 6 мостів через Рось та її протоки, один з яких, Чортів, є підвісним (під час останніх відвідин він був в аварійному стані). З мостів відкриваються чудові приводні скелясті ландшафти.
Панорама з одного з мостів парку. Фото Дмитра Замкового |
Місцеві жителі, в сезон, прямо на камінні влаштовують собі пляжі і тут-таки купаються.
Також біля парку є невеличка ГЕС – туди теж можна піти, а вже звідти подивитись на острів Зелений із пам’ятником Росичу.
Пам’ятник Росичу на острові Зелений. На дальньому плані – гребля ГЕС. Фото Сергія Криниці |
Трохи нижче навпроти палацу, як на мене зовсім недоречно, розташований майданчик з радянською військовою технікою, а чимала частина експозиції музею на першому поверсі палацу присвячена Корсунь-Шевченківській битві — одній з найбільших битв Другої світової.
Виставка радянської військової техніки. Фото к2к.org.ua |
Споруди маєтку оточує прекрасний парк, який займає територію понад 100 гектарів і має численні доріжки та алеї. Наприклад, на Князівській алеї ростуть 200-річні ялини.
У парку також росте 200-річний каштан Тараса Шевченка, реліктове дерево гінкго білоба, сосни, клени, граби, дуби, чимало акацій, що п’янять запахом коли цвітуть.
Та найбільше в парку бузку. Тому найліпше приїздити на початку травня, коли він цвіте.
ФОТО бузку
Гора Янталка, що навпроти палацу і взагалі вся всуціль покрита кущами бузку і під час цвітіння її ніби покриває пахучий кольоровий килим.
Дехто небезпідставно вважає, що аби доккласти грошей та зусиль, то місцевий парк був кращим за Софіївський в Умані.
Вид з гори Янталка на палац. У назви, та і в гори, є своя легенда. Її дізнаєтесь на місці. Фото Анатолія Штоки |
Із Корсуня варто заїхати в селище Стеблів (16 км.). Тут народився Іван Семенович Нечуй-Левицький, тож основною принадою є літературно-меморіальний музей, присвячений життю і творчості письменника, який міститься у будинку, де мешкала його родина.
Музей налічує близько трьох тисяч експонатів, що розміщені у п’яти тематичних кімнатах будинку.
У музеї Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Фото Анатолія Штоки |
Фундатором меморіального комплексу і палким прихильником Івана Нечуя-Левицького був незмінний завідувач закладу, краєзнавець і науковець Сергій Хаврусь.
Після його смерті справу продовжує син Андрій. Він же може провести вам цікаву екскурсію.
Хата Левицьких та пам’ятник письменникові. Фото Анатолія Штоки |
Біля музею встановлений пам’ятник самому письменникові, а також Нимидорі – героїні його твору «Микола Джеря».
Далі, над скелястим берегом Росі височіє церква (відновлена у 2009-тому церква Левицьких), а під нею цікавий понтонний міст на інший берег.
Понтонний міст біля церкви. Фото Дмитра Замкового |
На звання «основної принади» у Стеблеві може також претендувати і Стеблівська ГЕС, яку блогери та фотографи називають наймальовничішою в Україні.
Створили її у 1931 році і тоді водосховище затопило пороги на Росі. Лиш частина з них залишилась милувати око після греблі, потік води з якої утворює один з найбільших рівнинних водоспадів України.
На самій греблі обладнані невеличкі оглядові майданчики з прекрасним видом.
Стеблівська ГЕС. Фото Анатолія Штоки |
ДЕНЬ ДРУГИЙ
Наступного дня їдемо на малу батьківщину Тараса в найточнішому географічному розумінні цих слів.
Побуваємо у однойменному Національному заповіднику, а саме в Моринцях — селі, де він народився, у Кирилівці (тепер Шевченкове), де носив воду дякові, та в маєтку пана Енгельгарда в Будищі.
Якщо пощастить, то вдасться знайти і те місце, де малий Батько Тарас пас ягнята за селом.
Якщо пощастить, то вдасться знайти і те місце, де малий Батько Тарас пас ягнята за селом. Фото Сашка Дніпровича |
Отож, Моринці – невеличке типове миле село. У селі колись була непогана туристична інфраструктура. Побудували величезний клуб, їдальню, кафе. У 90-ті туризм цими місцями трохи занепав, проте з 2010-х відроджується непоганим темпом.
До вашої уваги тут цілий етнографічний комплекс з копією хати тарасового діда Якима, в якій народився Кобзар.
Також неподалік клубу є хата-музей чумака Мифодія Тютюнника, якій, якщо не помиляюсь, понад 150 років. Все гарно доглянуте, всюди чисто і примно.
Також можете знайти незвичайну церкву: до будівлі старої школи просто прибудували дзвінницю.
Хата чумака. Фото Дмитра Замкового |
З 2014-го, щороку у серпні в Моринцях проводять музичний фестиваль з безліччю інших мистецьких та просвітницьких дійств «Ше.Fest». Цьогоріч фестиваль пройде 13-14 серпня.
На Ше.Festі у 2015 році, який цього року пройде 13-14 серпня. Фото Сашка Дніпровича |
Дорогою з моринців до села Шевченкове, у селі з цікавою назвою Шампань, вашу увагу приверне приватний військовий музей при дорозі. Тут без сумніву варто зупинитись.
Приватний військово-патріотичний музей у 2011 році створили брати Олег та Руслан Бойки. Взагалі вони займаються міжнародними перевезеннями, але зараз багато часу проводять в зоні АТО та волонтерять. Олег, до всього, ветеран Афганістану.
В музеї зібрана цікава експозиція, є майданчик з військовою технікою, тож наполегливо раджу не просто оглянути його, а й замовити екскурсію.
Військово-патріотисчний музей «Шампань». Фото Сашка Дніпровича |
Тут також можна постріляти з багатьох видів стрілецької зброї: з «мосінки», «шмайсера», «калаша», ППШ. А ще можна ввалити з гармати, чи ж покататись на військовій техніці, або ж перевдягнутись у військову форму та сфотографуватись.
Військово-патріотисчний музей «Шампань». Фото Сашка Дніпровича |
Далі, у селі Шевченкове, куди поет і художник переїхав з батьками у віці майже два роки, на вас чекає музей Тараса Шевченка, хата дяка під скляним куполом, музей, хата та могили батьків видатного українського генія.
Дорогою з Шевченкового можна зупинитись біля вітряка.
Під Шевченковим можна зупинитись біля вітряка. Фото Дмитра Замкового |
В кінці маршруту, в селі Будище, знаходиться маєток пана Енгельгарда з чудовим парком та трьома тисячолітніми дубами.
У маєтку Енгельгарда є чудовий парк та три тисячолітні дуби. Фото Дмитра Замкового |
НА ЩО ПОТРІБНІ ГРОШІ
Вхід до музеїв переважно платний, але не більше 20 грн. Дорожче, коли замовити екскурсію.
Переночувати можна у Моринцях в гостьовому домі «Тарасові Шляхи», чи агросадибі «Кобзарева колиска» за 100 грн з людини (вечеря, чи сніданок +30 грн, обід +50).
Господарі садиб запропонують вам чимало додаткових розваг, як то катання на конях, екскурсії, майстер класи, заняття спортивною ходьбою.
Музей Тараса Шевченка в Кирилівці (тепер Шевченковому). Фото Сашка Дніпровича |
У Корсуні можна переночувати у готелі-ресторані «Вітряк» (250 грн), «Кооператор» (250 грн), «Корсунь» (від 200 грн).
Вхід до військово-патріотичного музею у Шампані коштує 20 грн (дітям – 10). Екскурсія – 100 грн з групи. Один холостий набій – 25 грн. Пальнути з гармати коштуватиме 250 і 500 грн залежно від калібру. Покататись на БРДМ (місткість – 5 осіб) можна за 1250 грн за 30 хв., а на БТРі (10 осіб) за 2500.
У палацово-парковому ансамблі Лопухiних-Демидових «ліс» із кущів бузку. Фото Дмитра Замкового |
На маршруті немало провінційних кафе та ресторанів, проте, даруйте, нічого не можу порадити, так як в жодному не був особисто. Ліпше ви потім напишете в коментарях.
ЯК ДОЇХАТИ
Звичайно, найліпше буде пересуватись на власному авто.
З Києва до Корсуня 140 км., якщо їхати через Обухів, Кагарлик, Миронівку. До того ж авто зробить вас незалежним від громадського транспорту на подальшій дистанції маршруту ізекономить вам чимало часу.
Автобуси на Корсунь-Шевченківський відправляються з ст. м. Видубичі. Проїзд коштує 90 грн.Попутку на Bla-bla-car можна підібрати, починаючи з 60 грн.
Через Корсунь проїздить чимало потягів, проте, з дуже незручним, як на мене, часом прибуття/відправлення. І ціна плацкарту, наприклад із Києва, майже рівна вартості проїзду в автобусі.
На потязі варто їхати хіба з/до Львова, Херсону, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Миколаєва, Луцька, Запоріжжя, проте й тут час не завжди зручний.
Об 11:20 є маршрутка зі столиці, яка їде аж до Стеблева. З Корсуня туди кілька разів у день їздять маршрутки: 9:15, 9:50, 12:55, 13:45, 14:55, 15:25 (13 грн).
«Туди-назад» на таксі коштуватиме приблизно 150 грн, з урахуванням того, що вас почекають, поки ви гулятимете.
До Моринців, чи до Шевченкового з Корсуня можна дістатись маршрутками «Корсунь – Умань» о 12:30 (40 грн), «Корсунь – Звенигородка» о 14.00 (27 грн), чи «Київ-Городище» о 15:25.
Можна пробувати їхати в бік Лисянки іншими маршрутками, чи попутками до Почапинців, а звідти трошки пройтись (5 км). Вже далі, на відрізку «Моринці – Шампань – Шевченкове – Будище» (22 км), доведеться-таки сподіватись більше на попутки, чи простувати на своїх двох.
З Шевченкового, аби повернутись, наприклад, до Києва ліпше дістатись Звенигородки (22 км) і там сісти на маршрутку «Катеринопіль – Київ» о 18:30 (приблизно 120 грн).