chrome firefox opera safari iexplorer

6 грудня: це цікаво знати

06 грудня 2016 о 00:04

Якби ви вчились так, як треба
То й мудрость би була своя.
Тарас ШЕВЧЕНКО «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

Напередодні дня Катерини (7 грудня) парубки колись постилися, щоб доля послала добрих дружин, а дівчата питали Долю, кого саме вона їм пришле.

У народі з 6 грудня дівчата починали гадати вже напередодні дня вшанування святої Катерини, а саме — ввечері 6 грудня. І робили це у такий спосіб: у чужому садку виламували гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо до Різдва вона зацвітала, то вже у цьому році дівчина мала вийти заміж. Інколи ще клали під подушку гребінець і замовляли, щоб у сні суджений розчесав волосся, або ж ставили під ліжко миску з водою, чекаючи, що суджений уві сні переведе через міст. Хочу запевнити, що різноманітних способів гадання є багато і, до речі, якраз вже і надходять дні, коли всі їх можна буде випробувати.

За церковним календарем 6 грудня вшановують святителів Амфілохія і Григорія та благовірного князя Олександра Невського.

Іменинники 6 грудня:

Григорії, Олександри, Митрофани, Макари.

6 грудня народились:

1899 — Олександр Оглоблин, український історик, архівіст та політичний діяч, автор близько 1000 наукових праць.

1913 — Микола Амосов, видатний український лікар, хірург, вчений, директор Інституту серцево-судинної хірургії.

1948 — Анатолій Костецький, український письменник, перекладач, видавець, педагог. Автор поетичних та прозових книжок для дітей, зокрема «А метеликам — весело», «Все про мене», «Лист до птахів», «Пісня для всіх», «Нас батьки не розуміють», «Постукай у моє вікно», «Пригодам — ура» та ін.

Події 6 грудня:

1991 – утворення Збройних сил України

Верховна Рада прийняла Закони «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України». Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави, як День Збройних Сил України.

6 грудня відзначають:

  • День Збройних сил України

Чи знаєте ви, що:

Про Миколу Амосова
«Мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Родина жила дуже бідно, однак мама ніколи не брала подарунків від породілей, і залишилася для мене прикладом на все життя», — зізнавався Микола Михайлович.

«Хоча я глибоко російська людина, народився й виріс на Півночі, досі розмовляю по-вологодському, але одразу ж виступив за незалежність України… Тільки ж не так просто відлучитися від імперії. Ось зараз полеміка: яка орієнтація – російська чи західна? Я особисто за західну. Тому що, крім російської літератури, на якій кристалізуються моральні стандарти всього світу, нічого принадного в сучасній науці, культурі Росії я не бачу...» (Микола Амосов)

У 60-х, початку 70-х Микола Михайлович, захворівши на туберкульоз, лікувався в Старокримському санаторії. Повністю вилікувавшись від недуги, організував у санаторії пульмонологічне хірургічне відділення. Неодноразово приїжджаючи на два-три місяці в Старий Крим до своїх родичів, Амосов привозив з собою своїх учнів і навчав їх лікувати хворих на туберкульоз.

«Бійтеся потрапити в полон до лікарів. Вони схильні перебільшувати людські слабкості і могутність своєї науки, створюючи у людей уявні хвороби». (Микола Амосов)
(За мат. журналу «Україна»)

«Рідна країна»

Розділи: Календар

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути