На жаль, на тлі Європи ми залишаємося дрімучою територією, де рівність прав чоловіків і жінок існує тільки на папері, пише Україна молода, наводячи на підтвердження цьому переконливі цифри і факти.
Наприклад, домашнє насильство вже давно стало чимось буденним для нашого суспільства.
Середня зарплата жінок майже вдвічі менша за платню чоловіків, а при прийомі фахівця на «роботу мрії» наявність дітей, сім’ї грає в плюс для чоловіка і в мінус для жінки, навіть якщо молода мама об’єктивно краще працює.
Про це говорять представники громадських організацій — автори VIII Альтернативної доповіді до Комітету ООН із ліквідації дискримінації щодо жінок. Цю доповідь із виконання Україною Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок готували представники 14 громадських організацій. Їм допомагали понад 40 правозахисників, науковців, експертів, консультантів із різних питань.
Спочатку — трохи цифр із Доповіді:
— 48% українських сільських жінок не мають жодного медичного закладу, до якого можна дійти пішки.
— У 10 профільних комітетах ВР, які формують державну політику, відсутнє представництво жінок.
— Понад чверть українок, які потерпають від домашнього насилля, переконані, що їхній дільничний міліціонер ніколи не допоможе жінці, яку побив чоловік. Тому потерпілі не зверталися до дільничного.
— На обліку в міліції щороку перебувають 100 тисяч (!!!) осіб, які вчиняють домашнє насильство стосовно жінок і дітей. При цьому тільки 6% із них направляють на корекційні програми.
— У чотирьох регіонах України взагалі відсутні заклади, в яких постраждалі могли б отримати допомогу і притулок.
За словами директорки Київського інституту гендерних досліджень Марфи Скорик, за останні п’ять років реальне становище українських жінок на ринку праці погіршилося — про це свідчать дані досліджень, оприлюднених у Доповіді. За цей період 2,7% українок втратили роботу, і це тільки офіційно! Збільшився рівень безробіття.
Сьогодні дві третини сільських жінок працездатного віку змушені шукати будь-які способи заробітку, бо для них немає робочих місць.
Жінки вирощують і продають картоплю, капусту, полуницю, вигодовують на продаж курей, свиней, телят — це надзвичайно важка фізична праця, «дякуючи» якій селянки вже до 40-річного віку отримують букет хронічних захворювань.
Влаштовуються продавцями на ринках, лотках, прибиральницями, погоджуючись на дуже низькі зарплати, бо це єдина можливість отримати хоч якусь копійку.
Працівницям нерідко затримують виплати, а трудове законодавство ніяк їх не захищає (бо ж робота неофіційна). І це — тільки невелика кількість «приємностей», виявлених дослідниками під час підготовки Альтернативної доповіді.
— Участь жінок у політичному житті країни залишається переважно технічною. Так, вони більше представлені в партійних списках, але дуже рідко стають керівниками. Партії при реєстрації практично не дотримуються норми 30% гендерного квотування. У 2015 році жінка не очолювала жодну з 25 державних адміністрацій в Україні, а з 17 міністерств аж 5 були повністю «вільні від жінок» — на посадах і в штаті вищого керівництва були тільки чоловіки, — констатує факти Марфа Скорик.
