kyiv.depo.ua

Ісус Христос воскрес – і все подальше життя людства зхсмінилося раз і назавжди. Своєю смертю подолавши  гріхи та найбільший  з-поміж людських страхів  – страх смерті – Ісус дав нам усім надію  на добрі зміни, оновлення і вічне життя.  

Чому Паска припадає кожного року на іншу дату?

Цьогоріч Великдень православні  та католики східного обряду святкують 8 квітня. Минулого року відзначали 16 квітня. Наступного, 2019-го, день Христового Воскресіння – 28 квітня.

Визначення пасхальної дати залежить від розташування Сонця та Місяця. Це перша неділя після першої повні, яка настає після весняного рівнодення.

У 1054 році християнство «розгалузилося» на західне і східне. 1582р. папа Григорій  ІІІ запровадив  новий календар, за яким числення «зсунулося» на 13 днів. Тож за  григоріанським календарем Великдень припадає на різні дні від  22 березня до 25 квітня, а за юліанським — від 4 квітня до 8 травня.

Чому в Україні  свято Воскресіння Христового називають Великоднем?

Існує кілька пояснень. Ось одне з них: коли  Ісус Христос воскрес, сонце не сходило з небес упродовж семи днів – тривав один суцільний великий день. На згадку про це у церквах царські ворота тримають відчиненими протягом семи днів. 

В Україні існує  і власне  тлумачення, за яким  Великдень – свято, що існує принаймні  сім тисяч років, відколи плуг… спустився з неба. 

Нібито за сивої-пресивої давнини жили собі трійко братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. Вийшли вони однієї весняної днини на полювання. Йдуть степом, а довкола трави та квіти буяють, угорі жайвори дзвенять. Став зачаровано найменший брат, Яр, і промовив: «Більше не буду я звірину полювати, життя її позбавляти. А стану я поле орати, зерном засівати, врожай збирати та хліб пекти добрим людям».

Тут з неба просто до ніг братам спустилися золоті плуг і ярмо. Нікому  до рук  не далися. Тільки Яр одягнув золоте ярмо на волів, що неподалік паслися, запріг їх у золотого плуга, зорав поле, й засіяв його полтвою – дикою пшеницею. А згодом зібрав урожай, змолов на борошно, напік  хліба і роздав людям. Дуже той хліб усім припав до смаку, і Яр навчив людей орати землю та ростити пшеницю.  Взяли Яра до себе великі боги Вирію, скупали в Озері Живої Води, й став Яр богом родючості для давніх українців  — Ярилом. Щороку спускався він на землю лише на один день – Великдень -  аби розпочати разом з людьми хліборобську весняну працю.

Як зустрічати Великдень

Перед Христовим Воскресінням триває Білий, або Страсний, тиждень. 

У понеділок слід прибрати на обійсті – пофарбувати, почистити, помити.
У вівторок – випрати одяг, приготувати святкове вбрання.
У середу прибирають в оселі.
Четвер називають «чистим». Цього дня треба помитися, постригти дітям волосся (тоді воно ростиме добре й голова не болітиме). Кажуть, у четвер до сходу сонця  ворон несе своїх дітей купатися до води. Хто встигне скупатися раніше за вороненят – буде здоровим цілий рік.

У четвер бралися розмальовувати писанки. Увечері господині приносили із церкви «страсні свічки». Ними випалювали хреста над вхідними дверима. Свічкою хрестили хворих на лихоманку, її запалювали перед образами, якщо в когось із домашніх вселявся страх, а також перед грозою  – «аби блискавка хату не спалила».

Від четверга християнським світом розливається скорботна тиша. В церквах перестають дзвонити дзвони.

П’ятниця – день, коли Ісуса було розіп’ято на Голгофі.  Цього дня піст – найсуворіший. Шиття-прядиво, співи-танці-жарти — не дозволяються. Великикй гріх – рубати дрова чи будь-що тесати сокирою.  

У суботу готують крашанки, писанки, святкові страви, та несуть великодні кошики до церкви святити. Святять також і на Великдень вранці.

Великдень починається Воскресною Утренею. Радісно дзвонять дзвони. Звідусіль лунає: «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!»

За святковим сніданком – розговінням – збирається вся родина, щоб триматися вкупі  протягом цілого року. Після розговіння  колись господині залишалися вдома, тримаючи стіл накритим, аби пригощання чекало на гостей упродовж цілого дня. Тим часом чоловіки  ходили вітати сусідів та рідню. Нині у гості ходять усі разом.

Одне до одного йшли на гостину свати. А засватані дівка та парубок  сиділи в червоному куті й говорили  чемненько – лише  на «ви». Наречений пригощав наречену різними наїдками. 

Після Великодня – гостини та розваги 

У Великодній понеділок  годилося ходити у гості: похресникам – до хрещених батьків, онукам — до бабусь та дідусів, усім іншим – до кумів, родичів та сусідів. Із собою несли крашанки, пасочку, ковбаску, пироги.

Ще цей понеділок  називався «полив’яним». Парубки обливали своїх дівчат водою – аби здрові та гарні були, й за це отримували писанку.

На третій Великодня всі збиралися в корчмі « на музики» — проводжати свято. 

Всі три дні молодь ходила  «на вулицю» — такі вечорниці просто неба: в лузі, на березі річки чи посеред  села «на пеньках».  Музика, пісні, танці тривали мало не до світанку. Тим часом старенькі шукали квітів рясту, аби топтати, примовляючи: «Щоб і на той рік діждати рясту топтати».

Впродовж наступник 40 днів, аж до Вознесіння, вітаються: «Христос Воскрес! – Воістину воскрес!» 

Чому фарбують крашанки?

В Україні традиційно крашанки фарбували  в цибулевому лушпинні. Червоний колір символізує кров Христову. За офіційною  християнською версією, Христова послідовниця Марія Магдалина прийшла до тодішнього римського імператора Тиберія  зі свідченням про воскресіння Христа.   Відвідувати імператора було прийнято з подарунком, і Марія, яка була дуже бідною, принесла йому просте куряче яйце. Тиберій на розповідь жінки про Христове Воскресіння відреагував скептично: «Як це – постати  з мертвих?! Це неможливо, так само якби це яйце раптом почервоніло!»  Тієї ж миті сталося велике диво: яйце зробилося червоним. Враженого Тиберія осінило сяйво правдивої віри, й  він голосно вигукнув: «Воістину Воскрес!» 

Звичай розбивати яйце уособлює нове життя, що приходить на зміну старому: вічне на зміну скороминущому земному. Так, як курчатко пробиває шкаралущу і виходить з неї на світ.  

Українські великодні прикмети та повір’я  

 У день  Воскресіння Господнього навстіж відчинені ворота до Царства небесного, тож усі померлі на Великдень одразу, оминувши суд Божий, опиняються в раю. 

Цього дня слід якщо й не миритися, то принаймні вітатися навіть з ворогами: непробачені образи вважаються великим гріхом.

На Великдень варто  бодай кілька разів вдарити у дзвін: це принесе щастя, а ще – добре вродить гречка.   

Великоднього ранку дівчата  виходили в садок, ставали під яблунею, личком на схід і, щойно сонце, яскраве і гаряче, як ніколи, виринало з-за обрію, — молился до нього. Помолившись, робили на яблуні позначку хрестиком, а коли та вкривалася цвітом, плели з нього вінок, одягали на голову і зберігали – щоб хлопців причаровувати.  

Подекуди донині зберігся звичай після розговіння  вмиватися з миски, в яку перед тим покладено  дві крашанки й мідну монету – на здоров’я  та щоб добре велося у всьому.   

Великодні «рекорди»

Найдавніша  паска (святковий кекс), що збереглася до наших днів, була виготовлена британським пекарем Вільямом Скіннером у 1821 році.  Вона належить пра-пра-правнучці пекаря, 92-річній мешканці Лондона Ненсі Титман, яка воліє, щоб родинна реліквія передавалася наступним поколінням. За мало не 200 років паска не запліснявіла і зберегла свіжість і духмяність, ніби вчора була спечена.

 А найбільше у світі великоднє яйце  – 8 метрів завдовжки, 5 метрів завширшки та вагою близько 2270 кг – виготовили з уламків літаків українці, що мешкають у канадійському  містечку  Веґревілль.  Це своєрідний пам’ятник  співвітчизникам, які першими  емігрували до Канади. 

Отже, смачної паски, запашної ковбаски, веселих гаївок, світлих надій і радісних передчуттів!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес! 

Підготувала

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»