uk.wikipedia.org
«Пташка, що співала на Буковині
задля на ній світання,
один з найбільш свідомих українців краю».
С.Воробкевич про Г.Воробкевича
Брати Вробкевичі відіграли велику роль у піднесенні національної свідомості буковинських українців. Їх називали зірками на буковинському небосхилі, які осявали шлях до духовного пробудження земляків.
Григорій Іванович Воробкевич народився у Чернівцях, в родині священика, викладача духовної семінарії. Окрім Григорія, у подружжя Воробкевичів були донька Аполлінарія та син Сидір (майбутній письменник, художник, редактор буковинських часописів).
Слід сказати, що рід Воробкевичів сягав своїм корінням українських, румунських та литовських глибин. Прадід, Сеульський Млака де Оробко, не витримавши знущань з православної віри з боку німецьких лицарів, переїхав на Буковину. Дід змінив прізвище на Воробкевич.
Мами своєї Григорій не пам’ятав – вона померла, коли хлопчикові було лише 2 роки. У 7 років втратив і тата. Сиріт узяли до себе дід і бабця по батькові. Дід, Миїхайло Воробкевич, кіцманський священик, навчив дітей грамоти рідною мовою, бабуся Параска прищепила любов до української історії, пісенної творчості.
Закінчивши чотирикласну початкову школу в Кіцмані, Григорій та Сидір навчалися у Чернівцях – спочатку в гімназії, потім – у духовній семінарії. Обидва стали священиками.
Григорій Воробкевич служив у Львові, Чернівцях. 1860р. взяв шлюб з Мартою Козубівною – донькою урядника. Єдиного сина назвали Іваном – на честь батька. Однак родинне щастя Григорія було нетривалим: по трьох роках подружнього життя Марта померла від тяжкої хвороби.
Щоб тамувати біль, Григорій поринув у поезію та музику. Наприкінці 1860-х років почав писати ліричні вірші, які за мелодикою та змістом нагадували українські народні пісні; поеми на історичну тематику («Богдан», «Берестечко», «Сон»). Твори друкувались у журналі «Правда», альманаху «Руська хата», інших виданнях.
Від 1870р. Григорій Воробкевич працює у духовній семінарії в Чернівцях, за якийся час обіймає посаду її ректора.
У 1881р. отримує одну з найбільших буковинських парафій – у с.Топорівці. Засновує тут читальню (по його смерті вона занепала, а за якийся на її місці виникла корчма).
20 листопада 1884р., геть недужий, Григорій повертається до Чернівців. Зупиняється у брата Сидора. У братовій оселі 24 листопада Г.Воробкевич помер, довіривши братові опікуватися над сином.
Крім теплих родинних почуттів, братів єднали спільні світоглядні цінності, прагнення прислужитися працею своєму народові. Г.Воробкевич цілковито поділяв погляди брата, співзасновника і редактора журналу «Буковинська зоря», альманаху «Руська хата», засновника «Руського літературного товариства».
Свої твори Г.Воробкевич оприлюднював під псевдонімом «Наум Шрам» (так зали одного з героїв «Чорної ради» П.Куліша). Нищівно критикував москвофілів з їхнім «язичієм», щиро і пристрасно висловлював свою любов до України та рідного краю.
Збірка пісень для школярів (музика С.Воробкевича, слова – Г.Воробкевича) стала єдиним українським посібником для буковинських школярів.
1904р. вийшла друком збірка його віршів «Поезії».
Підготувала Олена Бондаренко,
літераторка, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
