chrome firefox opera safari iexplorer

9 травня в історичних фактах та цифрах

09 травня 2019 о 09:00

9 травня щороку традиційно відзначалося як свято у колишньому Радянському Союзі – День Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, завершення Великої Вітчизняної війни.

Це одна з найбільш величних і водночас суперечливих дат в історії російського, українського народу, колишніх радянських республік і багатьох країн Європи, повідомляє сайт ICTV.

Велика Вітчизняна (Друга Світова) війна назавжди залишиться яскравою і надзвичайно трагічною сторінкою в історії нашої країни. За офіційною статистикою самі лише військові втрати України становлять 7 млн. чоловік. А скільки поховано в 28 тисячах братських могил і багатьох тисячах невідомих, безіменних на її території – вже не дізнається ніхто.

Війна забрала понад 3,9 млн. мирних жителів країни, а 2,4 млн. молодих працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини, більшість з яких так і не повернулося додому. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл. Зруйновано близько 16 тис. промислових підприємств, понад 30 тис. колгоспів та радгоспів.

Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству республіки була оцінена у майже 1,2 трлн. карбованців. Пам'ять про ці жертви і про подвиг народу зобов'язує нас усвідомити: якби не було спільної Перемоги над фашизмом, післявоєнних поколінь не існувало би. Не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом «Барбаросса» 80 % населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20% мали стати рабами.

Звернімося до історії тих років. Щоб перехопити у союзників ініціативу у взятті столиці Третього Рейху, Берлінську операцію за наказом Сталіна розпочали 16 квітня 1945 року – на місяць раніше обіцяного їм терміну. Насправді ця операція мала скоріше моральне, ніж скільки-небудь істотне військове значення. Проти трьох німецьких армій, що захищали підступи до Берліну, рушили війська трьох радянських фронтів, що налічували тільки в першому ешелоні 10 загальновійськових та 7 танкових армій за масованої підтримки з повітря. Це понад 2,5 мільйонів солдатів, 6250 танків і самохідних гармат, 7650 літаків, 41600 гармат.

З боку німців їм протистояли лише 1500 танків, 2500 літаків (без палива), близько 10 тис. гармат. Намагання будь якою ціною скоріше і самотужки оволодіти гітлерівською столицею вартувало Червоній Армії величезних і невиправданих жодною логікою жертв. За офіційними даними, за добу Червона Армія втрачала понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Всього в Берлінській операції радянські війська втратили 352 000 чоловік.

Приречену Німеччину чекала капітуляція. Зазначимо, що насправді їх було дві. Спочатку 6 травня 1945 р. верховний головнокомандувач військами союзників у Західній Європі Д. Ейзенхауер прийняв радянського генерала І.О. Суслопарова і повідомив йому, що голова німецького уряду К. Деніц визнає необхідність капітуляції. Проте Суслопаров не мав повноважень ставити свій підпис на акті беззастережної капітуляції і очікував дозволу на це з Москви до другої години ночі. Надалі відтягувати своє рішення було просто незручно і він підписав документ о 2.41 ночі 7 травня в м. Реймс з обмовкою, що в майбутньому можливий більш повний акт про беззастережну капітуляцію.

Після негативної реакції Сталіна капітуляцію в Реймсі стали вважати попередньою. Отже, 9 травня 1945 р. в 01 годину 01 хвилину за московським часом (в Берліні на той момент через різницю у годинних поясах ще було 8 травня) був підписаний другий акт про капітуляцію Німеччини. Від імені верховного головнокомандування акт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту генерал-фельдмаршал В. Кейтель. Радянський Союз представляв заступник верховного головнокомандуючого маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков, союзників – Головний Маршал Великобританії А. Тендер. Ось чому День Перемоги святкують 2 дні – 8 і 9 Травня. Хоча на Заході і сьогодні вважають другий акт лише ратифікацією першого акту, підписаного 7 травня.

День Перемоги над фашистською Німеччиною вперше був відзначений у 1945 р. 9 травня 1945 р. на Центральний аеродром ім. Фрунзе приземлився літак «Лі-2» з екіпажем А.І. Семенкова, що доставив у Москву акт про капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі в Москві відбувся Парад Перемоги, що завершився маршем 200 прапороносців, які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею. Після війни в СРСР до 1965 р. цей день був звичайним робочим днем і лише в тому році Л. І. Брежнєв вперше оголосив День Перемоги офіційним вихідним. У тому ж році відбувся перший ювілейний парад на честь 20-річчя Дня Перемоги.

З 1995 р., після розпаду СРСР, традиція проведення Парадів Перемоги продовжилася вже в суверенних державах, у тому числі, і в Україні. Щороку 9 травня на Хрещатику в Києві організовується великий Парад Перемоги, на який офіційно запрошуються ветерани війни. З кожним роком їх стає все менше, але пам'ять про їх вагомий вклад у велику перемогу над фашизмом буде жити в наших серцях вічно.

З роками багато країн Європи переоцінили події Великої Вітчизняної війни, замислилися над ціною перемоги. Дехто з них розглядає подію 9 травня як зміну одного окупанта на іншого, і це не може бути перемогою! Тому 9 травня Європа не святкує, а поминає жертви двох тоталітарних режимів!

Наприклад, у Молдові 29 квітня голова управління зовнішніх зв'язків кишинівської мерії Г. Чумак закликала оголосити 9 травня «днем жалоби», а радянську символіку – заборонити. Латвія, Естонія, Литва зробили те ж саме за допомогою закону.

Проте, не тільки Європа переосмислила цю історичну дату. Нещодавно Львівська та Івано-Франківська міські ради оголосили на території своїх міст 9 травня Днем жалоби за загиблими у Другій Світовій війні, заборонили використовувати символіку неіснуючих нацистських або комуністичних держав.

Наостанок зазначимо, що для більшості українців, і для багатьох інших народів, які були об'єднані тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за мирне майбутнє.

Джерело: ICTV
Розділи: Аналітика Традиції

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути