chrome firefox opera safari iexplorer

19 вересня: це цікаво знати

19 вересня 2019 о 00:09

Листя падає з-за хмар,
Немов з небесного рясного саду.
Воно спадає, сповнене досади.
І з темряви, з ночей, із зорепаду
Розприскує земля останній жар….
Василь Стус

«Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку», приказували наші пращури, проводжаючи птахів до вирію. При цьому обов’язково годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. А виконували цей обряд давні українці якраз 19 вересня. Навесні ж, помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, грудочку закопували у полі чи городі. Це означало, що весна буде щедрою і буйною.

За народним календарем 19 вересня – свято велике і серйозне – Михайлове Чудо. Цього дня не можна працювати за власним бажанням. Гріхом вважалося на Михайла сіяти, орати, рубати дрова, мазати хату, будувати, копати, пекти хліб тощо. Можна було лише виконувати дрібну хатню роботу.

19 вересня прийнято було влаштовувати спільні трапези із сусідами та родичами. Зазвичай розмовляли, обговорювали якісь події та питання, кожна людина приносила з собою якусь конкретну страву. Напередодні 19 вересня слід було попередньо посваритися через якесь дріб’язкове питання, а вже за столом – помиритися, щоб уникнути конфліктів протягом усього року.

Також з цього часу варили питний мед або «медовуху» і влаштовувати розпродаж медівки. Тому й казали: «До Михайла й толока файна».

З 19 вересня починаються перші похолодання – Михайлівські морози або ранки. Тепло на Михайлів день віщує довгу осінь.

За церковним календарем 19 вересня – спомин чуда архістратига Михаїла в Хонах (Колосах); вшановують мучеників Євдоксія, Зинона і Макарія; преподобного Архипа; мучеників Кириака, Фавста, пресвітера, Авива, диякона, і з ними 11 мучеників; преподобного Давида; священномученика Кирила, єпископа Гортинського; мучеників Ромила і з ним багатьох інших.

Іменинники 19 вересня:
Михайло, Архип, Михайлина, Зенон, Кирило.

19 вересня народилися:

1836 – Григорій Мінх – вчений-інфекціоніст та епідеміолог. Автор класичних фраз про чуму та проказу, влив собі кров хворого на тиф, щоб довести заразність кров хворого.

1841 – Анатоль Вахнянин – український композитор та педагог, автор опери «Купало», музики до драми Т. Шевченка «Назар Стодоля». Перший голова товариства «Просвіта».

1938 – Олександр Блискунов – доктор медичних наук, хірург-винахідник, лауреат Великої Золотої медалі ООН. Розробив унікальні імплантовані металоконструкції, що дозволяють подовжувати нижні кінцівки на 20 см і більше.

19 вересня відзначають: 

  • День народження смайла.

Події 19 вересня:

1673 – почалося селянське повстання в Слобідській Україні.

1676 – розпочався штурм московськими військами гетьманської столиці Чигирин.

1891 – до Канади (Монреаль) прибули перші українські поселенці.

1941 – німецькі війська увійшли до Києва, залишеного радянськими військами. Оточені підрозділи продовжували опір ще приблизно тиждень після падіння міста. У німецький полон у цій операції потрапили 665 тис. осіб (дані Курта фон Тіппельскірка).

1991 – в Києві відновлена діяльність Києво-Могилянської академії.

1992 – Сергій Бубка в Токіо установив світовий рекорд зі стрибків із жердиною, стрибнувши на 6 м 13 см.

Чи знаєте ви, що:

Хмільний мед, питний мед чи просто мед відомий в Україні з прадавніх часів. Він є чи не найдавнішим алкогольним напоєм, відомим в Середній та Північній Європі.

Виготовлення напою з чистого меду було рідкістю через значну вартість такого напою та технологічну складність. Як правило, його розчиняли у воді. У Давній Русі виготовлений на такій основі напій звався сита. Ступінь розведення меду водою прямо впливала на смак, міцність та вартість напою.

Хоч медовий напій не був міцним, проте досить підступним. Скуштувавши його, людина залишалася з ясною головою, однак з-за столу піднятися не могла.

Медові напої ділилися на ставлені і варені:

– медові ставлені напої уварювалися з кислим соком так, що з 100 кг натурального меду виходило 30–50 кг кислого меду. Доброджували вони ще 25–40 років, тому і доступні були тільки князям;

– варений напій з меду варився з соком ягід, потім якийсь час відстоювався, а потім його використовували, як напівфабрикат або просто пили.

Сьогодні в Україні мед виготовляють хіба що окремі пасічники та деякі цінителі цього стародавнього напою. Наскільки відомо, промислового виробництва меду в Україні нема. Зате, мед є популярним напоєм у Польщі, де він займає третє місце після пива та горілки. Відповідно, там він виробляється в промислових обсягах на сучасних підприємствах. Також в невеликих обсягах промислово мед виготовляється в Німеччині та Росії.

«Рідна країна»

Розділи: Календар

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути