chrome firefox opera safari iexplorer

4 жовтня 1875 року заснований Чернівецький університет

04 жовтня 2019 о 22:07
vidviday.ua

Декретом імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа I у Чернівцях
постав університет – на базі     теологічного
інституту, що існував від 1827 р. з німецькою мовою викладання та
кафедрами   української й румунської мов
і літератур.

Нині назва вишу — Чернівецький національний університет
ім.Юрія Федьковича. До речі, ще одна цьогорічна дата – ювілейна: ім’я видатного українського письменника навчальному закладові присвоєне 1989р. 

В університеті викладали відомі науковці європейського
рівня: К.Томащук (перший ректор), Й.Шумпетер, Ґ.Е.Мюллер,  Г.Гросс, Р.Кайндль, О.Калужняцький,
С.Смаль-Стоцький, С. Воробкевич.

За часів
Австро-Угорщини в університеті діяли три факультети: православної теології, правничий і філософський.
Тоді у  цьому виші  навчалися 
І.Франко, Л.Мартович, Д. Лукіянович та інші
відомі українці. Дисертацію з української мови тут захищав О.Колесса. 

 1875 р. в
університеті налічувалося 208 студентів, з них українців – 41. Решта – румуни,
німці, євреї.  

1918 р. Буковина була приєднана до Румунського
королівства. До 1940р. університет цілковито був румунізований, українські
кафедри ліквідовані, професори-українці звільнені. У 1933 р. на З 247 студентів
було 2117 румунів, 679 євреїв, 199 німців, 155 українців, 57 поляків, 40 представників
інших національностей.

1940 р., після приєднання Буковини до СРСР,  університет став вищим державним навчальним
закладом з сімома факультетами. Теологічний факультет скасували. Згодом факультетів
стало 15.  

Нині університет має потужну науково-дослідницьку базу; наукову
бібліотеку з 11 відділів та фондом близько 3 млн примірників; при закладі діють
ботанічний сад, сейсмічна і метеорологічна станції, чотири музеї:  зоологічний, ботанічний, геологічний, історії
університету.

Унікальну споруду – центральний корпус університету (колишню резиденцію
митрополитів Буковини і Далмації) – від 2011 р. ЮНЕСКО внесла до списку Світової
культурної спадщини.

Про цей комплекс варто розповісти
окремо. Побудований він у 1864—1882 р.р. за проектом чеського архітектора
Йозефа Главки.  

6 липня 1864 р. буковинський єпископ урочисто заклав
наріжний камінь у фундамент каплиці святого Іоана Нового Сучавського. Відтоді
почалося будівництво, яке тривало майже 20 років.  

Обійшлося воно фантастичними на той час коштами: 1
мільйон 750 тисяч гульденів. Гроші в основному надав Буковинський православний
релігійний фонд. Допомагало Міністерство культів і освіти Австро—Угорщини.
Пожертвували також юдейська і католицькі (німецька та польська) громади.  

Будували з місцевої сировини, якість якої була
підтверджена, коли велика декоративна ваза з буковинського алебастру перемогла
на конкурсах у Богемії та Парижі. Тоді ж завдяки Й.Главці Європа дізналася про
чарівний буковинський «кораловий» камінь, фрагмент якого досі можна побачити у
оформленні   «Мармурової зали» резиденції.

Архітектурний стиль споруди поєднав культури народів, які
мешкали в краї: це візантійська та романська архітектури; вежі, подібні до
мінаретів; готична структура дахів; гуцульський орнамент у  різьбленні та розписі.   

Уся покрівля ансамблю Митрополичої резиденції,що
складається з Митрополичого, Семінарського та Монастирського корпусів. викладена
кольоровою поливаною черепицею в стилі буковинських народних килимів.  

Милує око й дендропарк – справжній витвір ландшафтного мистецтва,
пам’ятка національного
значення.

Додамо, що за підсумками Всеукраїнської акції «7 чудес
України: замки, фортеці, палаци», яка тривала у 2010-11 р.р., до сімки
переможців увійшла і Митрополітича резиденція. 

Підготувала Олена Бондаренко, 

Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

15 жовтня

Інші дати
Народився Дмитро Луценко
(1921, с.Березова Рудка, Полтавська область – 1989) – український поет. Автор текстів низки відомих пісень ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото").
Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! (Дмитро Луценко)
Розгорнути