chrome firefox opera safari iexplorer

5 жовтня — Всесвітній день учителя

05 жовтня 2019 о 10:00
narodna-pravda.ua

Отто фон Бісмарк іще позаминулого століття сказав: «Війни виграють не генерали – війни виграють
шкільні вчителі». 

Справді, саме вчитель не лише навчає свого учня, передає
йому знання, пояснює й підказує. Він прищеплює учневі життєві цінності, формує
його світогляд. 

Учитель викладає Науку Життя.  

Тому він має бути зразком для учня, прикладом, вартим
наслідування. 

Не випадково ж бо ми завдячуємо всім кращим, добрим,
талановитим, що є в нас самих, не лише батькам, а також і улюбленим вчителям.

Святові – 25 років. Засноване воно було 1994р.  як професійний день всіх учителів. Це добрий
привід замислитися над складністю й відповідальністю цієї професії. Також і над
тим, що досі в Україні створені далеко не всі умови для належного пошанування
професії вчителя, в тому числі – й у сенсі оплати їхньої дуже нелегкої праці. Більше
того, нова влада має намір різко скоротити фінансування освіти – проектом
Держбюджету-2020 передбачено зменшення видатків Міністерству освіти і науки на
6 млрд грн. 

Але я зараз – трохи про інше.

Моя перша вчителька Надія Федорівна Петраченко була
водночас і єдиною вчителькою на все моє невелике – трохи за сто дворів — село
Оріхове. У нашій школі була одна класна кімната. В ній стояло чотири рядочки парт:
кожен рядочок – окремий клас. Наш, перший, був найбільшим – з десяток дітлахів.
В другому і третьому – десь по 5-6. У четвертому вчилася одна дівчинка Валя.

Класові передувала велика кімната, де були довгий стіл і лави
обабіч. Тут на перерві ми пили чай. Прибиральниця бабуся Таня виносила великий металевий
чайник і менший керамічний – із заваркою, а ми діставали «тормозки» (так у  Донбасі 
називалися пакунки з їжею, що шахтарі брали з дому). 

В цій-таки — таки кімнаті відбувалися «лінійки» та інші
заходи «ідеологічного виховання» — під пильними поглядами «піонерів-героїв» зі
стіни.

Жодного з цих заходів я не пам’ятаю. Кажу ж, не
те, щоб її не було зовсім. Просто Надія Федорівна якимось дивним чином оминала
ідеологічну складову навчально-виховного процесу, точніше, не надавала їй
особливого значення. 

Запам’яталося на все подальше життя геть інше. Читання
вголос віршів Шевченка – кожен по одній строфі. 

Розповіді про улюблену тварину – не вигадану, а ту, що
мешкає вдома, яку можна після школи побачити, погодувати, погладити, а то й на
пашу водити. 

 Прогулянки балкою,
на дні якої невпинно  дзюркоче струмок,
ростуть дерева і в’юниться безліч стежинок. Навесні її схили густо мережилися
крокусами, потім спалахували горицвітом, влітку пливли за вітром з
ковилою.    Ближче до рівчака, у
вогкуватій півсутіні, народжувалися фіалки і полуцвітки (ще вони називаються
брат-і-сестра)… 

То були найважливіші уроки любові до свого, рідного, що
не проминули з роками. 

Як Надія Петрівна вміла водночас давати завдання одному класові, читати з другим, рахувати з третім – то вже інше питання. Але найголовніше – вона створювала таку атмосферу, завдяки котрій ми так летіли до своєї маленької школи, так любили її й нашу вчительку, що, мабуть, і жили б у тому доброму затишку. 
Вона, вчителька, й сама була красива, неподібна до наших сільських вироблених жінок: ставна, з короною чорних кіс довкруг голови, з лагідною усмішкою мудрих карих очей – зовсім як у «Пісні про вчительку» П.Майбороди і А.Малишка:
 
Сонечко встає і шумить трава,

Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти.

Вчителько моя, зоре світова,

Звідки виглядати, де тебе знайти?

 

Мій онук-першачок зустрів на початку своєї довгої шкільної дороги вчительку, яка вчитиме його любити світ, знання, поважати себе і зростати вільною, творчою людиною. Такою була моя мрія.

Це тільки здається, що от – маєш відповідний фах, іди і вчи. Насправді то така тяжка праця – вчити понад 30 маленьких людей, кожному приділити увагу. Й не лише на уроках – а група подовженого дня, а перерви?.. 

Так от, уявляєте – моя мрія здійснилася. Наша Юлія Олександрівна зовсім молода, дуже гарна і ніжна, і вона знає, як говорити до кожного з тих горобенят. Сьогодні вона сказала, що наш хлопчик має великий хист до мов, і що його треба завжди хвалити, аби він вірив у себе, і що вона його любить. Я почувалася щасливою, окриленою цілий день, і зараз мені від цього почуття тепло і легко на душі, як проти сонечка.

Ще я подумала, що коли б кожен і кожна з нас розповіли про своїх улюблених вчителя чи вчительку, вийшла б дивовижно добра, людяна і корисна книга… 

Зі святом, дорогі наші вчителі і вчительки!

 
Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
 
Розділи: Новини освіти

13 грудня

Інші дати
День Святого Андрія Первозванного
Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничніших, найцікавіших, цього дня відбуваються заклинання й угадування майбутнього, ритуали з калетою та інші ворожіння. Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя.
Розгорнути
Народився Микола Хвильовий
(1893, м. Тростянець, Сумська область – 1933) – український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Автор поетичних збірок «Молодість», «Досвітні симфонії», збірок оповідань «Сині етюди», «Осінь», романів «Вальдшнепи», «Санаторі, Сентиментальна історія»», новели «Я (романтика)».
Розгорнути