chrome firefox opera safari iexplorer

2 травня 1891 року народився Юрій Тютюнник – видатний український військовий діяч

02 травня 2020 о 11:24

«З Кирилівки вода збігає в яри йтечетими ярами, далі – річкамиі до Дніпраі до Буга. А от з Будищ вся вода, коли тече, то вжелише до Буга йнікапелиночки до Дніпра. ЗМоринець, як ізКирилівки – йсюдийтуди. Якбивзятидовжелезнупредовжелезнушворку та, забивши кілочкипід Будищами, підКирилівкоюіпідМоринцями, зав'язати за них ту шворкуйдуже добре натягти, мали-б ми величезнийтрикутник: від Будищ  до Кирилівки – двіверсти, відКирилівки до Моринець – три версти, а відМоринець до Будищ мабуть так, щоверстовізп'ять буде.

Стародавнє Тютюниківське кодло в Моринцях. Звідтіль воний до Будищ з'явилися. Як переповідав батько, першим Тютюником у Будищах був наймит із Моринець на ім'я Михайло. Ось цей Михайло моєму батькові дідом приходився, а мені за прадіда був…»

Так колись у спогадах напише він про рідні краї, село Будище (нині – Звенигородський район на Черкащині). А написати так могла тільки людина, щедро обдарована літературним талантом. Ніби просто, а от починаєш читати — й годі облишити.

Гени, скажете? Може, й так, адже був Юрко Тютюнник онуком рідної сестри Тараса Шевченка…

Закінчив Уманську агрошколу. 1913р. забрали в солдати.  Брав участь у Першій світовій, дослужився  до офіцерського звання.  

В середині жовтня  1914 р. дістав тяжке поранення в голову. Після шпиталю та нетривалої відпустки потрапив до 6-го Сибірського стрілецького полку. Дістав від командування пропозицію навчатись у військовому училищі. Склав екстерном іспити у Першій Київській гімназії, затим у грузинському місті Ґорі  закінчив військову школу прапорщиків. 1916 р. був скерований до Сімферополя, в 32-й піхотний полк. Тут поручник Тютюнник і зустрів Лютневу революцію. 

 Щойно на обрії  зійшла Українська Революція, Юрій поринув в українізацію.  Навесні 1917 р заснував Український військовий клуб імені гетьмана Петра Дорошенка. Невдовзі в тому ж таки Сімферополі  сформував Перший український полк. На Другому Всеукраїнському військовому з’їзді був обраний членом Української Центральної Ради.

У січні-лютому 1918р. почав організовувати загони Вільного козацтва на Київщині. Звенигородський кіш під його проводом упень розбив кілька чималих червоних угруповань. У бою на станції  Бобринській  вільні козаки Юрка Тютюнника розгромили 8-тисячну групу під орудою М.Муравйова і ледве не полонили самого її командира.

За гетьманування П. Скоропадського під контролем Юрка Тютюнника перебувала велика частина теренів Київщини та Херсонщини.

У червні 1918р. 24 села у південній частині Таращанського повіту збройно виступили проти  австро-німецьких  військ та гетьманської влади. 

Повстання організував Звенигородський кіш Вільного козацтва під проводом  Левка Шевченка та Юрка Тютюнника. У селян було близько 10 тисяч гвинтівок, 43 кулемети, величезна кількість патронів і навіть 2 гармати. Повстанці подолали спротив німців і захопили  Звенигородку, Тальне, Шполу,  залізничні станції Борбринську, Цвіткове… 

На початку липня звенигородці об’єдналися з таращанцями й створили кавалерійський ескадрон, артилерійську колону і кулеметний полк. Три німецькі дивізії все ж захопили Таращу, але після майже місяця запеклих боїв повстанці прорвалися до Дніпра.  На Київщині лави повстанців налічували понад 40 тисяч людей. Німці посилили свої позиції за рахунок 35 тисяч війська з важкою артилерією, броньовиками та навіть літаками. Повстанців було відкинуто зі Звенигородського й  Таращанського  повітів. Звенигородський полк перейшов через Дніпро і склав зброю. Невелика частина вступила до червоної «української дивізії»… 

Юрка Тютюнника заарештували і засудили до розстрілу. 14 грудня 1918р. він організував повстання в київській Лук’янівській в’язниці й вирвався на волю. В січні 1919р. вже у Чорноморській дивізії УНР Тютюнника рокували до страти, але після геніальної промови на його бік перейшов цілий батальйон…

Юрко Тютюнник мчав шляхами тієї війни, наче палаюча зірка — українським небосхилом. У 1919р., очоливши партизанський штаб отамана Матвія Григор’єва, якийся час воював разом з червоними проти денікінців. Дуже швидко побачивши зблизька, хто такі більшовики й що вони чинять в Україні, підтримав антибільшовицьке повстання, перейшов на бік Української Народної Республіки і пройшов великим рейдом – усім Правобережжям.

Очолив Київську групу Армії УНР.

Був заступником    командувача Армії УНР.

Ініціював Перший  Зимовий похід, що у 1919-20 р.р.  тривав майже півроку. Коли українське військо було інтерноване у Польщі, Юрій Тютюнник продовжував боротьбу. Очолив партизансько-повстанський штаб із підготовки загальноукраїнського повстання. Став на чолі повстанської армії в Другому зимовому поході листопада 1921-го. Коли похід зазнав невдачі, почав боротьбу знову: зайнявся відновленням повстанської мережі, розбудовою агентури в підрадянській Україні... 

Влітку 192 р. записав: «Незважаючи на те, що ми нібито притихли, червоні росіяни бояться нас: ми для їх, здається однаково, що Ганнібал для Риму, а може й гірше Зараз вони обсадили румунську границю кавалерією і уперто чекають прориву «Тютюнніковських банд». Часом дивно буває, що вони нас бояться…».

1923 р. в результаті спецоперації  ГПУ, що розроблялася на найвищому рівні, Юрія Тютюнника схопили «чекісти».  

20 жовтня 1930 р. Юрко Тютюнник був розстріляний у Москві.

Йому було 39 років, і він  прожив їх так, що іншим вистачило би на 100, а то й 200 земних літ.

Його народження було щасливим – не дарма ж він так і написав: «Моє щасливе народження…»

Ось почитаймо разом: «Народився 20 квітня (за старим стилем) 1891 року в тому ж таки селі Будищах. Народженнямоє припало насамісінькийВеликдень, якразтоді, коли люди підцерквоюпаски святили.

Був на селізабобон, йняли люди віри, що той, хтовмре на Великдень, без ніякоготобіходження по митарствахпотрапляє просто до раю. Щасливібулиотакімерці. Й отмабуть тому менітакож на роду написано, – казали, – щастязазнати.

Чи то видано? Чичувано? Треба йому на самісінькийВеликдень та щейуранці до східсонцянародитисягомонілиселяни.

Коли я народився, то йхазяйство батьки вжемаликраще: двоє коней, корова, вівці... Так немовби то все віщувало, що я таки щасливішийвідсвоїх старших живихтрьохбратівта сестер.

Стала мене матигодувати, а я почав рости.

Ну й погано ж тиріс! говорила менімати, як я вжебувдорослим. Але буду писати за батьківськими та за старших братівоповіданнями.

Справді погано ріс я. Мабуть не булотакоїдитячоїхвороби, щоб мене вона поминула

Такехуде, такесухе аж синє... Самікістки та шкура. Та ще голова, як довбня. От-от, здавалося, переважить голова до низу й упаде хлопецьікісткизньогопосипляться, – так оповідаламати про моєхворобливедитинство.

Й вирішиламати, щоодначе толку з мене не буде – вмру, тому не дужевжейтурбувалася: не перша дитина мала вмирати... Коли вліткуйшлажати, зачинялайзамикала мене мати в хатіістаршудвома роками сестру також, щобгодувалайдоглядала. Щовечора, з поля повертаючись, сподівалася, щоможей умер за день. Але я впертожив, не хотівумиратий не вмер…»

Як же міг він померти в дитинстві, чи, скажімо, в юності, чи й на київських вулицях лютої зими 1918-го, коли вибивали більшовиків з Арсеналу? Адже йому судилася козацька смерть за Україну – хоч і не на Великдень це сталось, але, певне, Господь одразу прикликав його туди, де праведні спочивають, молячись за рідну землю…

Олена Бондаренко,

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

1 грудня

Інші дати
День працівників прокуратури
Указом Президента України від 02.11.2000 року встановлено професійне свято - День працівників прокуратури - 1 грудня.
Розгорнути
Народився Микола Леонтович
(1877, с.Монастирок, Вінницька область - 1921) – український композитор, хоровий диригент, Його обробка для хору народної пісні «Щедрик» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».
Розгорнути
Народився Платон Воронько
(1913, с. Чернеччина, Сумська область – 1988) – український письменник, публіцист. Автор поетичної збірки «Повінь».
«У моєї доні Оченята сонні, Рученьки, Мов з вати, Доня Хоче спати... Ніч прийшла Тихенька, Спи, Моя маленька...» (Платон Воронько)
Розгорнути
Народився Платон Майборода
(1918, с.Пелехівщина, Полтавська область – 1989) –український композитор, автор численних пісень і хорів, обробок народних пісень ( «Пісня про рушник», «Якщо ти любиш», «Ми підем де трави похилі», «Київський вальс»).
А чи ранньою, чи пізньою, Як цвістимуть всі сади, Я прийду до тебе піснею, Тільки прагни, тільки жди…(Платон Майборода)
Розгорнути
Народився Георгій Майборода
(1913, с. Пелехівщина Полтавської обл. - 1992) - український композитор. Автор багатьох опер, симфоній, концертів для голосу з оркестром, для скрипки з оркестром, симфонічних варіацій для віолончелі з оркестром, хорів, романсів.
Розгорнути