chrome firefox opera safari iexplorer

27 червня 1833 року народився Владислав Заремба – «батько української народної пісні»

27 червня 2020 о 07:15
ru.wikipedia.org

Козак від’їжджає, дівчинонька плаче –
куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку,
козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку.

– Дівчинонько мила, що будеш робила
на Вкраїні далекій?
– Буду шила-пряла, зеленеє жито жала
на Вкраїні далекій,
буду шила-пряла, зеленеє жито жала
на Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила, що ти будеш їла
на Вкраїні далекій?
– Сухарі з водою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій,
сухарі з водою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила, де ти будеш спала
на Вкраїні далекій?
– В степу під вербою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій,
в степу під вербою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій.

Козак від’їжджає, дівчинонька плаче –
куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку,
козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку.

Пісня фантастична за потужністю емоційного впливу. Пісня, в якій – душа
української жінки, де кохання й любов злились у двоєдине  захмарне поуття.

А ця пісня, відома, без перебільшення, у всьому світі — лунала навіть у космосі; її співав
космонавт-українець Павло Попович під час польоту:


Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: 
Чому я не сокіл, чому не літаю, 
Чому мені, Боже, ти крилець не дав? 
Я б землю покинув і в небо злітав. 

На додачу – ще не один десяток, які вважаються народними.Зрештою, вони й справді є такими. А
водночас – мають свого «батька». Це композитор Владислав Заремба. Соратник
Миколи Лисенка.Автор численних п’єс для фортепіано, романсів,пісень.
  

Народився Владислав Іванович Заремба у м. Дунаївцях Камянець-Подільської
губернії (нині Хмельницька область). 

13 – річним разом з батьками (до речі, великими поціновучами музики, які
прагнули дати талановитому синові добру музичну освіту) — переїхав до Кам'янця
— Подільського. Тут в українських та польських композиторів —  братів Антона та Івана Коципінських — навчався музики. Відвідував «музичні
четверги» А.Коципінського, де збиралися місцеві меломани та заїжджі музиканти,
лунали музичні твори. Найперше – українські пісні, зібрані господарем: «Одна
гора високая, а другая низька»,  «По
дорозі жук, жук…», «Шумить-гуде дібровонька» та багато інших.  

У 22 роки В.Заремба став органістом місцевого костелу. Водночас викладав
гру на фортепіано. 

Від 1856 р. — викладач  музики в
Житомирі.  

1862 р. Заремба оселився у Києві,викладав у жіночих пансіонах гру на
фортепіано та хоровий спів. 

Владислав Заремба – автор численних  інструментальних
та вокальних творів. П’єс для фортепіано, з яких  найвідоміші: «Прощання з Україною»,
«Думка-шумка», «Реве та стогне Дніпр широкий», «В кінці греблі шумлять верби». Пісень:«Дивлюсь
я на небо», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Де ти бродиш, моя доле», «Ні, мамо, не
можна нелюба любить» та багатьох інших.

Палкий прихильник творчості Т.Шевченка, композитор створив понад 30 вокальних
творів на слова Кобзаря. Серед них — «Якби мені, мамо, намисто», «Калина»,
«Утоптала стежку», «На вулиці невесело», «Якби мені черевики», «Така її доля»… Також
написав музику до п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля».  

Помер В.І.Заремба 24 жовтня 1902 р. у Києві.  Похований на Байковому цвинтарі.

2001 р. в Дунаївцях, на площі перед Будинком творчості школярів, встановили
погруддя В.Заремби.

Син композитора – Сигизмунд Заремба – також був відомим композитором,
автором симфонічних творів та обробок українських народних пісень. 

29 березня

Інші дати
Марія Вольвач
1841 – українська поетеса, письменниця, громадсько-культурна діячка.
Розгорнути
Народилася Марійка Підгірянка
1891 – Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська) – українська поетеса, педагог. Авторка збірки поезій «Відгуки душі», поеми «Мати-страдниця», книжок для дітей «Вертеп», «Святий Миколай на Підкарпатській Русі», «Малий Василько», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка», «Зайчик і Лисичка», байок, казок, пісень, загадок.
«Спіть, діточки, спіть, Віченька стуліть ! Дрібен дощик стукотить, Вікнам казку гомонить… Дрібен дощик пада там, А тут тихо, тепло нам. При матусі рідненькій, У світличці чистенькій. Спіть, діточки, спіть. Віченька стуліть» (Марійка Підгірянка)
Розгорнути