chrome firefox opera safari iexplorer

27 червня 1833 року народився Владислав Заремба – «батько української народної пісні»

27 червня 2020 о 07:15
ru.wikipedia.org

Козак від’їжджає, дівчинонька плаче –
куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку,
козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку.

– Дівчинонько мила, що будеш робила
на Вкраїні далекій?
– Буду шила-пряла, зеленеє жито жала
на Вкраїні далекій,
буду шила-пряла, зеленеє жито жала
на Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила, що ти будеш їла
на Вкраїні далекій?
– Сухарі з водою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій,
сухарі з водою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила, де ти будеш спала
на Вкраїні далекій?
– В степу під вербою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій,
в степу під вербою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій.

Козак від’їжджає, дівчинонька плаче –
куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку,
козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку.

Пісня фантастична за потужністю емоційного впливу. Пісня, в якій – душа
української жінки, де кохання й любов злились у двоєдине  захмарне поуття.

А ця пісня, відома, без перебільшення, у всьому світі — лунала навіть у космосі; її співав
космонавт-українець Павло Попович під час польоту:


Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: 
Чому я не сокіл, чому не літаю, 
Чому мені, Боже, ти крилець не дав? 
Я б землю покинув і в небо злітав. 

На додачу – ще не один десяток, які вважаються народними.Зрештою, вони й справді є такими. А
водночас – мають свого «батька». Це композитор Владислав Заремба. Соратник
Миколи Лисенка.Автор численних п’єс для фортепіано, романсів,пісень.
  

Народився Владислав Іванович Заремба у м. Дунаївцях Камянець-Подільської
губернії (нині Хмельницька область). 

13 – річним разом з батьками (до речі, великими поціновучами музики, які
прагнули дати талановитому синові добру музичну освіту) — переїхав до Кам'янця
— Подільського. Тут в українських та польських композиторів —  братів Антона та Івана Коципінських — навчався музики. Відвідував «музичні
четверги» А.Коципінського, де збиралися місцеві меломани та заїжджі музиканти,
лунали музичні твори. Найперше – українські пісні, зібрані господарем: «Одна
гора високая, а другая низька»,  «По
дорозі жук, жук…», «Шумить-гуде дібровонька» та багато інших.  

У 22 роки В.Заремба став органістом місцевого костелу. Водночас викладав
гру на фортепіано. 

Від 1856 р. — викладач  музики в
Житомирі.  

1862 р. Заремба оселився у Києві,викладав у жіночих пансіонах гру на
фортепіано та хоровий спів. 

Владислав Заремба – автор численних  інструментальних
та вокальних творів. П’єс для фортепіано, з яких  найвідоміші: «Прощання з Україною»,
«Думка-шумка», «Реве та стогне Дніпр широкий», «В кінці греблі шумлять верби». Пісень:«Дивлюсь
я на небо», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Де ти бродиш, моя доле», «Ні, мамо, не
можна нелюба любить» та багатьох інших.

Палкий прихильник творчості Т.Шевченка, композитор створив понад 30 вокальних
творів на слова Кобзаря. Серед них — «Якби мені, мамо, намисто», «Калина»,
«Утоптала стежку», «На вулиці невесело», «Якби мені черевики», «Така її доля»… Також
написав музику до п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля».  

Помер В.І.Заремба 24 жовтня 1902 р. у Києві.  Похований на Байковому цвинтарі.

2001 р. в Дунаївцях, на площі перед Будинком творчості школярів, встановили
погруддя В.Заремби.

Син композитора – Сигизмунд Заремба – також був відомим композитором,
автором симфонічних творів та обробок українських народних пісень. 

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути