1 серпня – День пам’яті Івана Сірка

indragop.org.ua

Легендарний кошовий Іван Сірко переміг у всіх своїх 65 битвах. 12 разів Військо Запорозьке Низове обирало його своїм отаманом. Козаки шанували його як батька і любили як брата. Його звитяжністю, мудрістю і любов’ю до рідного краю захоплювалися і соратники, й вороги.

Ніхто з-поміж українських гетьманів та отаманів не здобув стільки перемог над військом Османської Порти та Кримського ханства, як отаман Сірко. Турки з острахом називали його «Урус-шайтан» (руський диявол). Справді, не було другого такого характерника. Не дарма ж бо про Сірка складали легенди та пісні ще за його життя. На нього не раз чинили замахи, та все невдало.

Іван Дмитрович Сірко народився між 1605 і 1610 роками. Помер у вельми поважному як на той час віці – мав за 70. За однією версією, походить І.Сірко з Вінничини, зі шляхетської родини, яка мешкала в с.Мурефі. За іншою – з Мерефи, що на Слобожанщині.

Переказують, що Іван з’явився на світ із повним ротом зубів. «Добрий буде козак, — сказав на те батько. – Ворогів зубами гризтиме!»

Коли Іванові виповнилося 12 років, до села якось увійшли запорожці. Вони розповіли хлопцеві про Хортицю, Січ і про те, що кожен спроможний тримати шаблю, може стати козаком, аби лише пройшов визначені випробування та обов’язковий вишкіл. Коли розказали про характерників, малий усвідомив, що й сам володіє такою надприродньою силою, тож має неодмінно рушати на Хортицю.

Його справді не брали ні куля, ні шабля. Він «виводив з того світу», зцілював тяжко поранених побратимів, яких, здавалося, врятувати вже неможливо. Миттєво переносився з одного краю степу до іншого. Водночас опинявся у різних місцях під час бою.

Навіть по смерті отаман Сірко перемагав супротивників. Свою правицю він заповів козакам, аби брали її в походи, й ті виконали його заповіт, виставляючи отаманову руку перед ворогами зі словами: «Сіркові душа і рука з нами!»

Кошовий отаман Іван Сірко був правдивим незалежником: виступав проти гетьманів П.Тетері, І.Виговського, Юрася Хмельницького, бо вважав, що вони – «за Польщу», а не за Україну. А після польсько-московської війни 1654-67р.р. зайняв непримиренну антимосковську позицію.

1675 р. отаман Сірко у гирлі Дніпра розгромив турецьку флотилію з харчами та припасами для Ібрагіма-паші, котрий зі своїм військом облягав Чигирин, полонив 500 турків на чолі з адміралом і визволив з полону багатьох українців. Ібрагім-паша змушений був відступити від Чигирина і з неславою повернутися. Козаки під проводом Івана Сірка не раз брали Перекоп, Очаків, Ізмаїл, інші міста і фортеці.

Взимку 1657 р. турецький султан Магомед IV вирішив знищити Запорозьку Січ. У ніч проти Різдва 50 тисяч війська, серед якого – 15 тисяч яничар та чимало кримських татар – підійшли до Січі. Але раптом усе небо осяяв великий вогонь, при світлі якого турки опинились як на долоні. Майже всіх яничар і чимало війська козаки перебили, татари втекли. Козаки на чолі з Сірком написали турецькому султанові веселого й вельми образливого листа – було це якраз після Різдвяного бойовиська. Згодом художник І.Рєпін створив картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

У 1660-х р.р. Іван Дмитрович Сірко заснував поблизу Мерефи хутір Сірківку. Якийся час був харківським полковником. Брав участь у повстанні 1668 р.на Лівобережжі під проводом гетьмана І.Брюховецького. Переміг московське військо під Охтиркою та Полтавою. Коли Брюховецького позбавили гетьманської влади, підтримав Петра Дорошенка, втім не надовго: 1669 р. вже знову був на Запорожжі.

Підтримував стосунки з ватагом козацько-селянського повстання на Московії – Степаном Разіним, тож московський цар звелів Сірка за будь-яку ціну схопити. У квітні 1672 р. гетьман І.Самойлович наказав Сірка заарештувати і доправити до Москви. Там його засудили до заслання й етапували до Тобольська. Проте вже через рік Сірко повернувся з Сибіру та зі своїми козаками успішно давав відсіч турецькій навалі у 1677-78 р.р.

…Погідної серпневої днини 1 числа 1680 р. славетний отаман Іван Сірко на своїй пасіці в с.Грушівці, наслухаючи бджолине зумкотіння та вдихаючи пахощі нагрітого сонцем зела, полинув душею до Господа. Його тіло доправили на Чортомлицьку Січ, близько села Капулівки, і поховали з великими честю та шаною.

Коли комуністи затопили Каховським морем велике число сіл, і могила отаманова в Капулівці мало не опинилася під водою, його ніби додумалися перепоховати в іншій частині села. Але чи перепоховали й чи саме його – достеменно не відомо. Та, зрештою, головне – в тому, що є місце, куди можна прийти, і вклонитися, і згадати славне наше минуле...

1 серпня, на День пам’яті Івана Сірка, кошового отамана Січі Запорозької та всього Війська Запорозького Низового, люди з усієї України і з ближчих та дальших країв поза її межами збираються до Капулівки, аби вшанувати пам’ять великого українця.

Олена Бондаренко,