uahistory.com
Доктор медицини, професор медико-хірургічної академії. Автор численних наукових праць, серед яких — перший посібник із судової медицини для юристів. Лікар родини Олександра Пушкіна, що був поруч із поетом до його останнього подиху та залишив спогади «Останні дні О. С. Пушкіна. Розповідь очевидця».
Іван Тимофійович Спаський народився 1795 р. в Харкові, у купецькій сім’ї.
Якийся час навчався у семінарії. Проте прагнув реалізувати себе в медицині, тож 20-річним із золотою медаллю закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію. Викладав судову медицину в правознавчому училищі. Протягом 4-х років вдосконалював медичні знання у Німеччині. У 29 захистив докторську дисертацію латиною — «Entozoologiae historiae progressus et status hodierni brevis explicatio».
1839 р. опублікував «Огляд судової медицини для керівництва вихованців училища правознавства» — посібник для судмедекспертів, який не раз перевидавався.
Професор Спаський був високопрофесійним терапевтом, педіатром і гінекологом; вважався найкращим на той час акушером.
Від 1831 р., після шлюбу О.Пушкіна з Наталією Гончаровою, І.Т.Спаський став їхнім сімейним лікарем. Пушкін дослухався до порад лікаря, а якось подарував йому свою палицю, інкрустовану сріблом.
Біля постелі поета, що наприкінці січня 1837 р. помирав унаслідок поранення на дуелі, до останньої миті перебували харків’янин Іван Спаський і Володимир Даль – «Козак Луганський». Вони ж і провели розтин тіла та залишили докладні записи.
Справді, записи професора, що відображають останні години поетового життя, не схожі на холодну професійну фіксацію стану помираючого. Вони сповненні драматизму і співчуття. «…Близько четвертої години біль у животі посилився… Це були справжні тортури. Обличчя Пушкіна змінилося: погляд його зробився диким, здавалося, очі ладні були вистрибнути зі своїх орбіт, руки похололи, пульсу наче не було… Хворий зазнавав жахливих страждань. Але й тут надзвичайна твердість його душі виявилася повною мірою. Готовий скрикнути, він лише стогнав, боячись, аби дружина не почула, щоб її не злякати…»
1838 р. І.Т.Спаський вийшов у відставку з усіх офіційних посад у академії.
Від 1858 р. професор страждав на психічну хворобу. Сучасники зазначали, що на його душевний стан великою мірою вплинула смерть Пушкіна.
Помер І.Т. Спаський 25 січня 1861 р. в Петербурзі.
Професор Спаський був великим популяризатором медицини. Його праці були написані дохідливо, мовою, зрозумілою різним верствам населення. Найвідоміші праці вченого: «Хвороба, зцілення і лікування», «Успішна дія голоду на лихоманки», «Короткий нарис лікувальної дії лазень», «Огляд загальної терапії», «Про вторинне прищеплювання коров’ячої віспи-вакцини», «Вік у антрополігчному і лікарському значеннях».
Лікар «…не можеі не повиненвідмовлятися поспішати туди, де страдники чекають від нього поради й діяльної допомоги», — писав Спаський. Він справді поспішав на допомогу всім, а бідним надавав її безкоштовно.
Сучасники згадували, що професор був людиною всебічно освіченою і надзвичайно обдарованою. За словами вже згадуваного М.Пирогова, «мав заслужену репутацію і в суспільстві, й між лікарями того часу».
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
