Лідер не той, хто йде попереду, а той, за яким ідуть.
Юрій Береза
15 серпня відзначається перенесення з Єрусалима до Константинополя мощей першомученика архідиякона Стефана (Степана). У народі Степан вважається покровителем коней.
З 15 серпня, яке також називали Степана-Сінника, селяни колись починали косити отаву – траву, що виросла на місці скошеної або після випасання худоби, про яку говорили: «З’явилась отава – для сіна прибава». На Степана-Сінника заведено було закінчувати роботи з заготівлі сіна. Тож вся родина вирушала у поле, де плела з польових квітів Степанів вінок, який потім вішали у хаті на покуті. Коли хтось в родині хворів, то від цього вінка відламували гілочку і заварювали з неї лікувальний чай.
Наші пращури помітили, яка погода на Степана – такий і вересень буде. А по тому, які дні 15–19 серпня, визначали погоду на вересень-січень.
За церковним календарем 15 серпня вшановують знайдення мощей праведників Никодима, Гамаліїла і сина його Авіва; блаженного Василія, Христа ради юродивого, Московського чудотворця; блаженного Василія СпасоКубенського; священномученика Стефана, папи Римського, та інших з ним.
Іменинники 15 серпня:
Василь, Никодим і Степан.
15 серпня народились:
1819 – Григорій Ґалаґан – громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинського роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
«Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого – більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…» (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
1861 – Володимир Беклемішев – російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
15 серпня відзначають:
- День археолога.
Події 15 серпня:
1649 – під Зборовом козацька армія Богдана Хмельницького розбила польське королівське військо Яна ІІ Казимира (Зборівська битва).
1795 – у Франції введена нова валюта – франк.
1873 – відкрито рух поїздів по всій залізничній лінії Київ – Брест довжиною 560 км.
1908 – у Німеччині жінкам дозволено вступати до вузів.
1914 – офіційно відкритий Панамський канал.
1920 – польська армія на чолі з маршалом Юзефом Пілсудським розгромила Червону Армію в битві під Варшавою. Ця битва вважається однією з 20 найважливіших битв світової історії.
1932 – при розкопках у Ватикані знайдена давньоримська «Тріумфальна дорога».
1940 – у зайнятій радянськими військами Буковині націоналізована земля і підприємства.
1960 – Республіка Кіпр проголосила свою незалежність.
1990 – президент СРСР Михайло Горбачов повернув радянське громадянство лауреатові Нобелівської премії в галузі літератури Олександру Солженіцину.
1997 – в Україні засновано орден Княгині Ольги.
Чи знаєте ви, що:
Про ртуть
Ртуть є одним з небагатьох металів, що володіють масою цікавих властивостей, а також величезною сферою застосування за всю історію людства. Ось лише деякі цікаві факти про цей хімічний елемент.
Перш за все, ртуть – єдиний метал і друга (разом з бромом) речовина, яка при кімнатній температурі перебуває в рідкому стані. Твердою вона стає тільки при температурі -39 градусів. А ось підвищення її до +356 градусів змушує ртуть закипати і перетворюватися в отруйну пару. Наш організм також містить ртуть, але її кількість мізерна – 13 міліграм.
Така важка, що не підняти
Ртуть – речовина, що володіє великою питомою вагою і великою щільністю. Якщо ви спробуєте хоча б підняти 10-літрове відро, заповнене ртуттю, то у вас нічого не вийде. Вперше вагу ртуті в 1627 році виміряв Роберт Бойль, його обрахунки вірні й зараз: 1 літр ртуті важить приблизно 13,6 кілограмів, на це ж число щільність ртуті більша за густину води.
Якщо наповнити ванну ртуттю, і вкинути туди залізне ядро, то воно не потоне, а буде плавати наче гумовий м’ячик.
Талісман
Яких-небудь пару століть назад люди вірили, що якщо від очищеної ртуті домогтися твердого стану, то її можна буде перетворити в золото. Але ще більше вони покладалися на магічні властивості цієї речовини. Наприклад, жерці Стародавнього Єгипту клали в дерев’яну або гранітну посудину кілька грамів ртуті і поміщали її в горло мумії фараона – вони вважали, що після смерті це буде оберігати їх правителя.
Рядові єгиптяни також розраховували на допомогу ртуті, носячи флакончик з нею в якості амулета. Багато хто вірив і вірить, що ртуть приносить удачу, тому й в наші дні талісмани з ртуті не рідкість. Їх використовують любителі перегонів і карткових ігор. Для того, щоб отруйні властивості ртуті згубно не впливали на здоров’я, речовину поміщають в пророблений в мускатному горіху отвір і запечатують його воском. А у сучасних магів можна побачити скляні кільця, в яких запаяна ртуть.
Ліки
Через свою високу токсичність зараз ртуть практично не використовується в медичних препаратах, за винятком хіба що термометра, який містить близько 2 грамів цього металу. Також ртуть може виступати в якості консерванту для вакцин.
Однак ще в 1970-х роках ртуть охоче застосовували в медицині. Наприклад, меркузал, що містить іони ртуті, виступав в якості сильного сечогінного, хлорид ртуті вживали як проносне, а ціанід ртуті входив до складу антисептиків і мазей. Амальгаму срібла, що складається з ртуті, порівняно недавно застосовували в стоматології як пломбувальний матеріал.
Мандрівник Франсуа Берньє (1620–1688) під час своїх відвідин Індії відзначав, що місцеві йоги живуть дивно довго – до 200 років. Берньє писав, що йоги вживають напій, до складу якого входить ртуть і сірка. Йоги підтвердили, що кілька крапель в день цього зілля дозволяють тримати тіло в тонусі, але головне – сприяють довголіттю. Відомо також, що в давнину китайці на основі ртуті виготовляли «пігулки безсмертя».
Жертва лікування
При ексгумації тіла Івана Грозного вчені визначили, що вміст ртуті в організмі царя в 5 разів перевищував допустимі норми. Відомо, що на Русі ртуть використовували для лікування сифілісу ще в XV–XVI століттях. Деякі дослідники припустили, що Іван Грозний, який страждав цією небезпечною недугою, був підданий лікуванню «рідким сріблом». Н.М. Карамзін писав, що цар так «змінився, що не можна було впізнати його: на обличчі зображувалася похмура лютість, всі риси спотворилися, погляд згас, на голові і в бороді не залишилося майже жодної волосини». Різке випадіння волосся – одна з явних ознак отруєння ртуттю, як і епілептичні припадки, які мучили царя. Ртутна інтоксикація – така причина смерті Івана Грозного, на думку сучасних експертів.
«Ртутна» риба
Відомо, що ртуть міститься в морській воді. Нещодавно було встановлено, що дрібні риби здатні накопичувати цю речовину. При цьому хижаки, як риби, так і птахи, які полюють на дрібну рибу, можуть зберігати ртуть в організмі в ще вищих концентраціях. Наприклад, якщо оселедець містить 0,01 проміле ртуті, то у акули показник перевищує 1 проміле.
Американські вчені, які досліджували рибу на вміст ртуті, виявили цю речовину в кожній рибі! При цьому у 25% риб ртуть вище допустимого рівня. До групи ризику потрапили тунець і лобстер. Екологи вже зараз почали бити на сполох, попереджаючи про небезпеку вживання риби та інших морепродуктів, втім, риболовецькі компанії зі зрозумілих причин називають це «страшилками».
Заборонено до перевезення!
Цікаво, що ртуть заборонено перевозити в літаках, але аж ніяк не тому, що пасажири і члени екіпажу можуть нею отруїтися. Ртуть, потрапляючи на алюмінієві сплави, руйнує поверхневу плівку оксиду алюмінію, без якої метал стає крихким і швидко руйнується в повітрі. Така проблема для авіації була актуальна в 1970-і роки. Літаки на борту яких стався витік великої кількості ртуті вже не підлягали експлуатації. Залежно від ступеня пошкодження їх або відправляли на капітальний ремонт, або остаточно списували. (З сайту tut-cikavo.com)
«Рідна країна»
