Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить…
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Іван Франко
27 серпня у народі отримало назву Михея-тиховія і прийнято було в цей день спостерігати за вітром. Наші пращури помітили, якщо 27 серпня тихий вітер, то осінь буде ясною. А ось якщо Михей з бурею – до непогожого вересня. Також спостерігали за журавлями: якщо вони в цей день відлітають до теплих країв, то до середини жовтня мороз буде, а якщо ні – то зима пізніше прийде.
27 серпня не можна лінуватися, щоб не накликати на себе біду. А якщо хтось запропонує вам товар, не варто відмовлятися. Все, що ви купите сьогодні, за повір’ям, принесе хоча б трохи удачі.
За церковним календарем 27 серпня відзначається передсвято Успіння Пресвятої Богородиці та вшановуються пророк Михей; перенесення мощей преподобного Феодосія Києво-Печерського; преподобний Аркадій Новоторзький; священномученик Маркел, єпископ Апамейський.
Іменинники 27 серпня:
Михей, Аркадій, Федот, Олімпіада, Маркел.
27 серпня народились:
1902 – Юрій Яновський – український письменник. Автор роману «Вершники».
1856 – Іван Франко – український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський та політичний діяч. Автор збірок поезій «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», поеми «Мойсей», роману «Борислав сміється», повісті «Захар Беркут», драми «Украдене щастя», дитячих творів «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», «Абу-Касимові капці» та ін.
1941 – Богдан Ступка – український актор. Зіграв понад 100 ролей у кіно, понад 50 – у театрі. Народний артист СРСР. Герой України.
Події 27 серпня:
1898 – засновано Київський політехнічний інститут.
1929 – у СРСР уведена «непрерывка»: був ліквідований семиденний тиждень, замість її уведена п’ятиденка – 5 робочих днів, один вихідний.
1934 – Раднарком УРСР ухвалив постанову про заборону знищення лісу в 50-кілометровій зоні навколо Києва.
1955 – вийшло перше видання Книги рекордів Гіннеса.
1959 – у СРСР прийнята постанова про нагородження випускників шкіл медалями.
1977 – на Чорнобильській АЕС запустили в дію 1-й енергоблок.
1992 – прем’єр-міністри Чехії та Словаччини – Вацлав Клаус та Владимир Мечіар – досягли угоди, згідно з якою з 1 січня 1993 Чехословаччина перестала існувати як єдина держава.
Чи знаєте ви, що:
Жодна жінка, яка мала стосунки з Франком, не була щасливою. Перше кохання поета, з якою він так і не зміг побратися, Ольга Рошкевич не любила свого чоловіка і вважала себе дуже нещасливою. Вона рано овдовіла. Доживаючи віку у родині сестри Михайлини, зачинилася від світу – ні до кого не ходила, не хотіла нікого у себе приймати, а тільки сиділа і перечитувала листи Франка, що їх просила рідних покласти, коли помре, їй у домовину.
Інші жінки подекуди мали ще трагічнішу долю. Вони втрачали розум, хворіли невиліковними хворобами і рано помирали, або залишалися на все життя самотніми. І все ж найбільше дісталося дружині поета Ользі Хоружинській. Вона народилася у шляхетній не бідній родини. За плечима було навчання в Інституті шляхетних дівчат, студіювання на Вищих жіночих курсах. Зрозуміло, що її рідні не хотіли приймати «задріпаного Франка, якого у Галичині всіляко ігнорують, не пускають у сфери, в яких вона звикла жити. Бідака, який бореться з життям направо і наліво». Однак Ольга вирішила, що вона – саме та, хто врятує Франка від дурного і жорстокого світу...
І після заміжжя залишилася майже самотньою. Навіть ті, хто вважався друзями поета, мали щодо Ольги упередження і докоряли їй, що вона робить щось не так. Вона ж просто намагалася вижити, борсаючись у жахливій бідності. А тут ще й безкінечне шепотіння за спиною. І вона не витримала. Почалися психічні розлади. А після того, як камінь, кинутий у Франка, потрапив у голову сина Андрія і вбив його – Ольга перестала розуміти цей світ. На похороні чоловіка вона не була. Вийшла з лікарні тільки у 1919 році і померла самотньою – попри те, що мала дітей.
Цікавий факт. Чимало з наближених до Івана Франка жінок, читаючи його поезію, уявляли його як Аполлона і обов’язково як брюнета з голубими очима. А коли бачили вперше, то дуже розчаровувалися. І лише з часом прив’язувалися до нього надовго.
«Рідна країна»
