«Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!»
Ліна Костенко
У дохристиянські часи 8 листопада наші пращури відзначали свято Тура. Цей день вважався початком мисливського сезону. І для того, щоб він був вдалим, Богам покровителям приносили жертви.
У народі 8 листопада вшановуючи Дмитра, вважали, що у цей час вже закінчується весільна пора. Тому і говорили: «До Дмитра дівка хитра, а після Михайла – хоч за попихала». Також люди говорили, що після Дмитра навіть горобці притихають: «До Дмитра і горобці під корчем пиво варять і голосно гуторять; а після приходить зима – і горобців нема!»
За церковним календарем 8 листопада вшановують великомученика Димитрія Солунського, преподобного Феофіла Печерського, мученика Луппа, преподобних Афанасія та Димитрія Басарбовського.
Іменинники 8 листопада:
Дмитро, Феофіл, Афанасій.
8 листопада народилися:
1885 – Африкан Криштофович, вчений геолог, палеоботанік, засновник радянської палеоботанічної школи.
1891 — Олесь Досвітній, український письменник. Один з організаторів Ялтинської і Одеської кінофабрик. Автор оповідань та повістей: «Алай», «Гюлле», «Нотатки мандрівника», «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко», «На той бік», «Новели»; романів «Американці», «Хто», «Нас було троє», «Кварцит».
Події 8 листопада:
1793 — Лувр відкрився для публіки.
1867 – у Києві створено постійний оперний театр. Тепер – Національний театр опери та балету України ім. Т.Шевченка. Оперою Олексія Верстовського «Аскольдова могила» розпочав свій перший сезон постійний оперний театр у Києві (нині — Національна опера України).
1917 — більшовики захопили Зимовий палац у Петрограді, II з'їзд Рад проголосив перемогу більшовицької революції.
1927 — Закладено Дніпровську гідроелектростанцію потужністю 650 тис. кінських сил.
1935 — У Чернігові відкрито Літературно-меморіальний музей М.М. Коцюбинського.
Чи знаєте ви, що:
Дмитро Вишневецький увійшов в народні думи під іменем Байди – безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту… Насправді князь Дмитро Вишневецький був непересічною натурою, видатним полководцем , умілим дипломатом. Головними рисами його були лицарство і молодецтво.
Він став першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана.
За народними переказами, султан придумав для Вишневецького мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Хроніка Мартина Бєльського повідомляє, що Вишневецький провисів на гаку три дні. І весь час лаяв султана, його рід і його віру. Розлючений султан наказав яничарам застрелити Дмитра Вишневецького, ненависно званого турками «Дмитрашкою». І яничарські стріли обірвали буремне життя православного князя Дмитра Вишневецького і народили на віки «Байду молодецького» — нескореного ніким козака-лицаря, що «в Цареграді на риночку та п'є мед-горілочку».
Героїчна смерть справила сильне враження на українських землях. Про нього склали пісню. І вона збереглась протягом чотирьох століть на всіх землях, де проживали осіло українці — від Кубані до Бескидів.
Малиновий прапор козацтва — це пам’ять козацтва про гетьмана Д. Вишневецького. Бо той особистий штандарт князя Вишневецького — срібний хрест і золоті півмісяць і зірка на малиновому полі, під яким запорожці ходили разом з ним у перші походи проти степової орди — передався в майбутньому на знамена Запорозької вольниці.
«Рідна країна»
