Святі мученики жили за царювання Діоклітіана. Агапій походив з Гази, Тімолай з Понту Евксінского, обидва Діонісії з Тріпполя Фінікійського, Пуплій і обидва Олександри з Єгипту, а Роміл був іподияконом діоспольскої церкви.Всі вони постраждали в Кесарії палестинській від ігемона Урвана у другий рік розпочатого тоді гоніння на християн.
Тоді був виданий указ по всіх країнах і містах — примушувати християн до поклоніння ідолам і принесення їм жертв. З нагоди колишнього тоді язичницького свята, в Кесарії для зібраного звідусіль народу готувалося видовище, саме — віддавалися на муку християни заковані там в кайданах. Подивитися на це видовище зібралися всі греки, які перебували там.
Перш за все, після багатьох мук, був спалений на багатті святий мученик Тимофій (пам'ять його 19 серпня); після того були віддані на поталу звірам святий мученик Агапій і свята мучениця Фекла (не той Агапій, який згадується нині, але інший такого ж імені, потерпілий раніше із святою Феклою і згадуємо разом з мучеником Тимофієм в серпні місяці).
Коли відбувалося це криваве видовище, шість мужніх юнаків християн: Пуплій, Тімолай, Роміл, обидва Олександра і Діонісій, пам'ять яких святкується нині, запалавши ревністю до Христа, самі зв'язали собі руки, на знак того, що вони бажають постраждати за Христа і з любові до Христа готові йти на вогонь і на поживу звірям. Підійшовши швидко до самого центру видовища, вони зупинилися перед ігемоном Урваном і гучно вигукнули:
— Ми християни!
Ігемон, бачачи, що вони ще юні віком, не бажаючи губити їх, став ласкаво перестерігати їх поклонитися ідолам і не губити себе самих у таких квітучих літах. Коли ж він не мав успіху у цьому, наказав відправити їх до в'язниці.
Через кілька днів до числа в'язнів Христових був зарахований святий Агапій, чоловік чесний і славний серед християн, так як він вже раніше з великою відвагою сповідував ім'я Ісуса Христа і зазнав вже за це всіляких мук. Агапія було у цей час взято разом зі слугою своїм Діонісієм єгиптянином і ув'язнено у в'язниці разом із згаданими шістьма святими мужами, так що всіх їх стало вісім.
Довгий час ці святі мученики були у темниці, багато разів були мучені різними способами, але не зреклися від Христа.
Нарешті, вони були засуджені на усічення і всі в один день поклали чесні голови свої за Главу Церкви Ісуса Христа, Якому передали свої душі і від Якого були увінчані вінцями переможними в Церкві торжествуючій на небесах.
Пам'ять — 28 березня (за новим стилем).
