1 квітня – цей день не внесений в жодні календарі знаменних дат, але його цілком можна віднести до міжнародних свят.

Він з однаковим успіхом відзначається і в Україні, і в Німеччині, і в Англії, і у Франції, і в Скандинавії, і навіть на Сході.

В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших – Днем дурня. Кожен не проти потроїти розіграші на 1 квітня, і навіть найсерйозніші мимохіть посміхаються.

Важко сказати, звідки пішло це свято. Про виникнення першоквітневої традиції існує чимало різних гіпотез, що сходяться в одному: коріння її глибоко йдуть в середньовічну європейську карнавально-балаганну культуру. По суті справи, це один з найбільш стійких елементів язичництва, що осіли в християнській свідомості.

І все ж одні приписують зародження цього свята Стародавньому Риму, де в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) святкувалося свято дурних. Давньоримський письменник і філософ Апулей вважав, що в древньому Римі першоквітневий обман був пов’язаний зі святом на честь божества Сміху.

Інші стверджують, що це свято зародилося ще в стародавній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Також є припущення, що 1 квітня в стародавньому світі жартували тільки ірландці, та й то в честь Нового року. Ісландські саги свідчать, що звичай обманювати 1 квітня був введений богами на згадку про Скад, дочку Тіасса.

Ще за однією версією звичай жартувати 1 квітня пов’язаний з перенесенням нового року. До другої половини XVI століття, європейський новий рік починався в кінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, за указом французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб зжити старі традиції, їх стали називати “першоквітневими дурнями”, стало модним їх розігрувати і висміювати.

Є міфічне припущення, за яким це свято з’явилося завдяки неаполітанському королю Монтерей, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Такої ж не знайшли, але кухар приготував іншу, дуже подібну. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і увійшли в звичай першоквітневі розіграші.