Цього року виповнюється 145 років з дня народження відомого українського літературознавця та політика, жертви сталінських репресій Сергія Олександровича Єфремова.

Він народився 6 (18 жовтня) 1876 р. в с.Пальчик на Звенигородщині. Рід Єфремових пов'язаний з духовенством, тому Сергій Олександрович теж вступив до Київської духовної семінарії. Проте невдовзі він перевівся на юридичний факультет Київського університету святого Володимира (нині – КНУ ім. Т. Шевченка) та почав активно займатися політичною діяльністю. Співпрацював із багатьма українськими періодичними виданнями: «Зоря», «Правда», «Записки НТШ», «Киевская старина», «Літературно-науковий вістник» та ін.

З початком Української революції 1917-21 рр. Сергій Єфремов входить до складу Центральної Ради, займав посади заступника голови УЦР та Генерального секретаря міжнаціональних справ. Його називають «хрещеним батьком» Української Народної Республіки, адже саме він запропонував вживати цю назву.

Сергій Олександрович активно підтримував Акт злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р., в щоденнику він залишив запис: «Того дня оформлено і затверджено акт поєднання двох досі порізнених частин України. Розпанахане, од віків переполовинене тіло національне зробило останній акт, щоб зростись не тільки духом, бо це давно вже зроблено, а й у політичних форматах».

Із приходом до влади більшовиків Сергій Єфремов був позбавлений можливості відкрито займатися політичною діяльністю. В 1922—1928 рр. проводив велику наукову роботу в галузі літературознавства, призначений віце-президентом Національної Академії Наук, де працював разом з Агатенгелом Кримським.

21 липня 1929 р. Сергія Єфремова арештовано за сфабрикованою справою Спілки Визволення України та звинувачено в тому, що він очолював цю організацію задля повалення влади більшовиків. Як і проти сотень інших представників української інтелігенції, прямих доказів вини Єфремова не було, адже як показали розсекречені дані – СВУ від початку до кінця була вигадкою ОДПУ, що мала на меті знищення діячів української науки та культури. 30 квітня 1930 р. Сергія Олександровича було засуджено до 10 років таборів суворого режиму. Відбував покарання в Ярославському політізоляторі та Володимирській в’язниці, де за 3 місяці до закінчення терміну ув’язнення він помер у віці 62 роки.

Реабілітований 1989 р., разом з іншими жертвами, що були арештовані по справі СВУ.

Нині вулиці багатьох міст названі на честь видатного діяча, з 2018 р. запроваджена академічна студентська стипендія ім. С. Єфремова в галузі «Українська мова та література», а в рідному с. Пальчик йому встановили пам’ятник.