Сьогодні – День Матері: вітаємо найрідніших у світі!

Найрідніша, найдобріша, найдорожча, найніжніша, найкраща, найлагідніша, найсправедливіша, найщиріша, найвідвертіша, найчуйніша, наймиліша, найласкавіша… можна довго-довго продовжувати цей ряд означень, які у своїй меншій кількості не передадуть усіх тих почуттів, що ми відчуваємо до МАТЕРІ.

Вона для будь-якої дитини – це Всесвіт. Вона вкладає у неї усю себе, не шкодуючи нічого. Вона творить людину, закладаючи основоположні істини, які проносиш крізь все життя. Материнська любов справді унікальна, всеохоплююча, цілюща.

Тож у цей день – День Матері — нехай усі матусі світу отримують найщиріші слова вдячності, любові, підтримки, поваги та пошани! Бо вони того варті!!!

Про матір і материнську любов складено безліч пісень, віршів та інших творів. Усі вони відрізняються своєю проникливістю та вдячністю. І сьогодні хочеться згадати деякі з них.

«Мати... Найдорожча для кожного з нас людина на землі. Любов до неї святинею входить в серце. Мати не тільки дає життя, ночей недосипає, щоб росло дитя здоровим, життєрадісним і щасливим. Вона — той найживучіший корінь, що передає людині мудрість, духовне багатство народу, його самосвідомість... Кращі ідеали і традиції передає дитині мати. Світла любов до неї — той чистий струмочок, що живить вічну ріку життя… Повага, любов і глибока шана до матері — без цієї святині в серці не можна уявити собі морально чистої, духовно багатої людини… Умій відчувати серце матері, умій бачити в її очах мир і спокій, тривогу і неспокій, збентеження і смуток. Якщо ти в дитинстві не навчився бачити в материних очах її душу, ти на все життя залишишся моральним невігласом» (Василь Сухомлинський)

«Лиш мати – вміє жити, аби світитися , немов зоря» (Василь Стус).

«Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста» (Василь Симоненко).

Луків Микола :: МАТЕРІ

За все, що маю, дякую  тобі,
За все, що маю і що буду  мати…
Ночами сняться зорі  голубі
І вишні білі на причілку  хати.

Немов пилину, світ мене  крутив,
Ловив я мрію і мету  високу.
Пробач мені, що тяжко завинив,  –
Лишив тебе на старість  одиноку.

Та й що я знав, коли із дому  йшов,
Хіба я міг в ту пору  зрозуміти,
Яка святиня – мамина  любов,
Яка то мука – як лишають  діти.

Аж отепер, як став я батьком  сам
І час прийшов стрічать і  проводжати,
Я знаю ціну тим святим  сльозам,
Які тобі судилося  спізнати.

Тому і сняться зорі  голубі
І вишні білі на причілку  хати.
Тому спішу подякувать  тобі
За все, що маю і що буду  мати.

Сом Микола :: МАТИ

Породила синів, своїх буйних  синів,
Спорядила нас, юних, в  дорогу.
Посадила тоді ж трьох малих  ясенів,
Як надію свою і  тривогу.
І боялась вона, як зростуть  ясени,
Як піднімуться високо  вгору,
Полетять і вони із якоїсь  весни
У широкі й далекі  простори.
Ой,  сини-ясени...

Від полководця до  солдата,
Від сіяча до  космонавта  —
Усі ми діти... Друже й  брате,
Щоб ти ніде не забував  те.
Нехай живе, іде між  люди
Лиш культ святого  материнства,
Тоді і в світі менше  буде
Біди, наруги і  злочинства.
Тоді нам легше буде  жити,
Здіймать під сонцем дужі  крила.
Усі ми діти, всі ми  діти,
Усіх нас мати  породила.

Мати у радості  плаче,
В полі стихає  гроза,
Чиста, як слово  дитяче,
Падає в землю  сльоза.
Мати у гореньку  плаче,
В полі надходить  гроза.
Громом, важким і  гарячим,
Б'є в моє серце  сльоза.

Симоненко Василь :: Вклонися їй

Коли малим ти вперше став
на ноги —
Яка ж то радість матері
була!
Від тихої колиски до порога
Вона тебе за руку провела.
Вона прибігла стомлена
з роботи,
І, може, сон їй очі замикав,
А дома — новий клопіт і турботи,
І довга низка непочатих справ.
І ти не знав, що терпли в неї руки,
Коли вона сідала до стола
І, затаївши біль в душі і муку,
Із батьком річ проникливу вела.
Вона писала: «Добре нам живеться,
Ти ж про одне, про перемогу дбай.
Уже синок наш бігає й сміється...
Скоріше окупантів добивай».
Вона усе тоді робити вміла,
Вона усе тоді робить могла,
Вона усім нам щедро уділила
І ласки, і сердечного тепла,
Їй не шкодуй синівської любові,
Її мозолі й зморшки —
все шануй,
Вклонися їй, скажи привітне слово
І руки працьовиті поцілуй.
Навчись її всім серцем поважати
І берегти від злоби і наруг:
Радянська жінка — трудівниця, мати, —
Вона твій перший і надійний друг.
Їй по плечу, здається, світ підняти,
Їй справи по плечу — великі і малі,
Бо це ж вона, вона народу мати,
А значить —
Мати правди на землі.