5 серпня – день шанування однієї з найбільш відомих святинь слов’янського світу – Почаївської ікони Божої Матері.
Свій початок історія прославленої Почаївської ікони Божої Матері бере з 1595 року. У ті часи на Волині перебував константинопольский митрополит Неофіт, який на прохання благочестивої дворянки Ганни Гойської відвідав її будинок, де лежав сліпий брат хазяйки Пилип. У благословення владика залишив привезену з Константинополя ікону Богородиці.
Сліпий старанно молився перед святим образом, й одного разу уві сні йому з’явилася Пресвята Діва і веліла уповати на допомогу Божу.
Прокинувшись вранці, Пилип прозрів, і з великою радістю і сльозами на очах дякував своїй Цілительниці. Після цього чуда і декількох явлень уві сні Пресвятої Діви Марії у чудовому сяйві, сім’я не насмілилась більш тримати у себе чудотворну ікону. У 1597 році вона була перенесена в Почаївський монастир, де від неї продовжували чинитися чудеса і знамення.
Почаївська гора була відома ще з 1240 року, під час розорення Русі татарами: на ній пастухам було явлення Пресвятої Богородиці і зберігся слід стопи Небесної Владичиці. З часу явлення Божої Матері на горі стали трудитися ченці-відлюдники, зокрема ченці розореної Києво-Печерської Лаври. Після ж перенесення туди чудотворного образу Богоматері на горі утворилася обитель.
По смерті Ганни Гойської всі її маєтки, і сама гора Почаївська, дісталися лютеранину Андрію Фірлею, який розпочав утискати ченців, відняв у них землю і ліси, наказав спалювати келії, бити ченців і не пускати народ на гору для поклоніння стопі Богородиці і чудотворній іконі. У 1623 році він із однодумцями напав на обитель, викрав церковні скарби, ризницю і Почаївську ікону. На довершення блюзнірства він велів дружині своїй надіти церковний одяг і з святою чашею в руках з’явитися в колі бенкетуючих, хуливши Православ’я і чудотворну ікону. Така страшна зухвалість була тут же покарана: у жінку вселився злий дух і мучив її, доки Фірлей не повернув святиню в обитель.
Влітку 1675 р. монастир осадили турки. Сили захисників були нікчемні: слабка монастирська огорожа, а декілька кам’яних будівель не представляли для ворогів серйозної перешкоди. Ченці і миряни на чолі з ігуменом монастиря Іосифом Добромирським старанно молилися перед чудотворною іконою, звертаючись за заступництвом до Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Раптово над храмом з’явилася Сама Небесна Цариця. На чолі Богородиці з’явилося ураженим туркам і численне небесне воїнство. З переляку турки стали стріляти у видіння, але стріли поверталися назад, вражаючи їх самих. У паніці, вбиваючи один одного, вони бігли з монастиря. Деякі з полонених згодом хрестилися і назавжди залишилися в Почаївській обителі. З каменя, на якому стояла Богоматір, почало текти джерело кристальної води, яке продовжує струїтися і понині. Нині на цьому місці стоїть храм в ім’я Першої Пречистої Пресвятої Богородиці.
У пам’ять чудового заступництва Божої Матері було встановлене святкування чудотворній іконі Почаївської Божої Матері. У 1832 році Почаївська обитель від уніатів була повернена в лоно Православ’я. Ця подія ознаменувалася чудом зцілення сліпої дівчинки Ганни Акимчукової, яка зі своєю 70-річною бабусею прийшла за 200 верст, щоб поклонитися чудотворному образу Почаївської Божої Матері. У пам’ять цього чуда архімандрит Інокентій встановив щосуботи читання акафісту перед святою іконою. Шанування Почаївської ікони Божої Матері поширене не тільки на Україні та в Росії, але і в Боснії, Сербії, Болгарії, а також серед християн неправославного сповідання, пише «Православіє в Україні».
