Не так давно ми писали про сумну історію з українськими бібліотеками. Йшлося, зокрема, про намагання Славутської, що на Хмельниччині, районної ради та її голови Л.Радзивилюка ліквідувати аж дві районні бібліотеки – для дітей і для дорослих.

Дізнавшись про цю ганебну ситуацію, 16 січня цього року лідер «Рідної країни» Микола Томенко звернувся до міністра культури Євгена Нищука з листом, у якому, зокрема, зазначав: «Вочевидь, ідеться про вивільнення приміщення площею 1350кв.м у середмісті для розташування, ймовірно, службових кабінетів майбутньої територіальної громади. Подібна практика «перепрофілювання» дитячих дошкільних закладів, бібліотек тощо на осідки державних та інших офіційних установ є ганебною і свідчить про зухвале ставлення чиновництва до проблем і потреб громадян».

М.Томенко наполягав на негайному втручанні міністра, «…щоб не припустити ліквідації Славутських Центральної районної біліотеки для дорослих та Районної бібліотеки для дітей».

16 лютого Міністерство в особі заступника міністра Юрія Рибачука надало довгоочікувану й досить втішну відповідь: «Міністерство культури України спільно з Центральним комітетом Професійної спілки працівників культури України… не погодило закриття Славутської районної біліотеки для дорослих та Славутської районної бібліотеки для дітей».

В тому ж листі заступник міністра цілком слушно завуважив, що «…таке рішення (про закриття бібліотек, – О.Б.) містить у собі загрози, які посилюються сучасними умовами інформаційного протистояння» і що «вирішення питань захисту національного інформаційного простору, невід’ємною складовою якого є бібліотеки, не може бути повною мірою забезпечено у разі тотальної руйнації бібліотек».  

Тобто, є розуміння сейрозності проблеми, а значить, є й надія, що  інші  бібліотеки, в разі зазіхання на них з боку меткої місцевої влади, вдасться захистити і відстояти.

Отже, висновок перший: є перемога. У дітей і дорослих залишаються улюблені бібліотеки. Це означає, що коли до справи беруться небайдужі люди (у нашому випадку – місцеві мешканці, працівники бібліотек, команда партії «Рідна країна» зі своїм лідером) – перемога буде неодмінно.

Висновок другий: ми всі, громадяни рідної країни, якщо стаємо згуртованими й активними, здатні захистити свої права, не сподіваючись на ласку владців.

І нарешті – висновок третій: Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна» вкотре показав приклад, як можна, не будучи при владі, реальними діями відстоювати  права та інтереси своїх співвітчизників.

Олена Бондаренко, літераторка, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»