Його називають творцем історії Українських Січових Стрільців. У своїх поезіях, прозі, а особливо – піснях – він відтворив шлях перемог і втрат, радісні й сумні сторінки січової минувшини, сучасником та учасником якої він був сам.
Роман Купчинський народився в с.Розгадові Бережанського повіту (нині Зборівський район) на Тернопіллі, в родині священника. У затишній оселі о.Григорія Купчинського незмінно лунали музика, пісні, оповіді з української історії. Пізніше Роман згадуватиме: «…я від ранніх літ слухав з приємністю коляд, гагілок, обжинкових і весільних пісень. У моїй родині спів і музика були традиційні – як по батьковій, так і по материній лінії. Мій батько співав гарним тенором, а по материній лінії в домі Підсонських гра на фортепіяні й гітарі дзвеніла в кожнім поколінні. Моя тітка Софія знаменито грала на фортепіяні. Була акомпаніяторкою молоденької, 16-літньої, Крушельницької, коли відбувся її перший публічний концерт…»
Навчаючись у Перемишльській гімназії, а згодом – у Львівській духовній семінарії — Роман співав у хорі.
Коли став студентом університету, захопився спортом, входив до складу Товариства студентів вищих шкіл «Україна», був рекордсменом з метання диска та штовхання ядра, чемпіоном Галичини з легкої атлетики.
Будучи студентом, 1914р. одним з перших вступив до Легіону Січових Стрільців, командував сотнею, служив полковим ад’ютантом. Брав участь у боях, зокрема – і у відомій битві на горі Маківці. 1918р. очолював сотню вишколу УСС, 1919-го – піший полк Української Галицької армії, з яким брав Львів і пройшов увесь нелегкий бойовий шлях. Скрізь його супроводжувала вірна супутниця – гітара.
У 1920-21р.р. був інтернований у польському таборі для старшини УГА в Тухлі.
По звільненні вивчав філософію у Віденському університеті та Українському таємному університеті (Львів).
Впродовж 1924—1939р.р. Р.Купчинський вів постійну рубрику «Відгуки дня» у газеті «Діло» — друкував фейлетони під псевдонімом «Галактіон Чіпка». Також співпрацював з газетами «Новий Час», «Неділя», «Господарсько-Кооперативний Часопис».
Перший вірш Романа Купчинського був надрукований 1915р. у Відні, в часописі «Вісник Союзу визволення України».
Р.Купчинський був співзасновником і редактором львівського видавничого кооперативу «Червона Калина», яка видавала щомісячний «Літопис Червоної Калини» та надрукувала 17 патріотичних календарів-альманахів.
1915р. разом Л.Лепким, М.Гайворонським, А.Лотоцьким, Ю.Шкрумеляком заснував «Пресову Кватиру», завданням якої було збирати документи, фотографії, публікації з історії УСС для створення архіву.
1921р. у Львові вийшла друком і мала значний успіх драматична поема Р.Купчинського «Великий день», яку він написав у польському таборі.
Серед найвідоміших прозових творів Р.Купчинського – «стрілецький» роман-трилогія «Заметіль» (1928-33р.р.).
У 1933—1939р.р. Роман Купчинський очолював Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові, під егідою якого влаштовував літературні конкурси, творчі вечори, а 1935р. – пишне дійство під назвою «Бал Української Преси».
1939р., коли Червона армія рушила захоплювати Галичину, Р.Купчинський переїхав до Кракова. Тут працював в Українському видавництві.
Наприкінці Другої світової війни емігрував до Німеччини, де займався літературною творчістю, друкувався в українських виданнях. А 1949р. назавжди оселився у США – в м. Оссінгу неподалік Нью-Йорка.
Вів рубрику «Відгуки дня» в українській газеті «Свобода». 1952р. ініціював створення Спілки Українських Журналістів Америки та певний час був її головою. Відновив діяльність видавництва «Червона калина», працював у його дирекції.
Писав вірші, тексти та музику пісень: загалом створив 84 патріотичні, ліричні, жартівливі, маршові твори. Серед них – і відомий славень «Боже Великий, Творче Всесвіту…»
Помер Роман Купчинський в м. Оссінгу 10 червня 1976р.
Варто зазначити, що найбільшої слави Р.Купчинський, безумовно, зажив своїми стрілецькими піснями. Чимало з них лунають і досі: «Як з Бережан до Кадри», «Заквітчали дівчатонька», «Як стрільці йшли з України», «Гей там, у Вільхівці», «Ой впав стрілець», «Ой шумить, шумить та дібровонька», «Човен хитається серед води», «Зажурились галичанки» (обробку останньої виконав М.Леонтович) та багатьма іншими.
Пісні «Не сміє бути в нас страху», «Ми йдемо в бій» стали бойовими маршами Української Повстанської Армії.
1941р. Роман Купчинський написав пісню «Машерують вже повстанці» - для куреня Романа Шухевича-Чупринки, майбутнього командувача УПА.
Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»