msmb.org.ua
Маляр, педагог, а головне – один з найближчих, найрідніших друзів Тараса
Шевченка – Іван Сошенко опікувався викупом Тараса з кріпацької неволі, а по роках
– Кобзаревим перепохованням у рідній Україні.
Іван Максимович Сошенко народився у мальовничому містечку
Богуславі, що неподалік Києва.
Дід майбутнього художника, Кіндрат Соха, був відомим на
весь Богуслав кожум’якою і залишив по собі сякий-такий спадок, зокрема —
непоганий шматок землі. Але землю «відкусила» сусідка – графиня Браницька, і рід
збіднів.
Максим
Сошенко, батько Івана, від злиднів та загрози кріпацтва переїхав
з родиною до Звенигородки.
Хлопчика в дитинстві навчила грамоти бабуся. У місцевого
дяка навчився писати латиною та читати Псалтиря.
13-річним потрапив у науку до вільшанського
маляра-богомаза Степана
Превлоцького, далекого бабусиного родича, який згодився безкоштовно
утримувати підмайстра. Хлопець навіть отримував гроші за роботу в господарстві.
У Вільшані Іван створив першу свою картину — «Полювання з псами». Була
намальована на воротях псарні графа Енгельгардта. То старе й мале бігло, аби
подивитися – все зображене було чистісінько як живе! 16-річним розписував церкви у Матусові та Млієві, а ще в Лебединському чоловічому монастирі. Окрім
платні, зажив слави доброго іконописця.
У листопаді 1834 р. Іван Сошенко отримав дозвіл навчатися
— вільним слухачем - у Петербурзькій академії мистецтв. Під час навчання створив низку історичних та пейзажних
полотен, портретів.
У Петербурзі 1836 р. в житті І.Сошенка сталася чи не
головна подія: він зустрівся з Тарасом
Шевченком. Певний час І.Сошенко та Т.Шевченко разом знімали помешкання, тож
дуже тісно затоваришували.
Іван одразу зрозумів, який талановитий художник перед ним. Познайомив Тараса з Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем, іншими
українцями. Саме Сошенко першим звернувся до Євгена Гребінки з проханням допомогти визволити
Шевченка з кріпацтва.
(Вони
постійно листуватимуться, бачитимуться — у Ніжині, Києві. А у травні 1861 р. Іван
Сошенко супроводжуватиме труну свого товариша до Канева, де Тарас знайде свій
вічний спочинок…)
По закінченні академії І.Сошенко отримав звання вільного
позакласного художника. Від 1839 р. викладав
малювання в Ніжинському повітовому училищі.
1846 р. переїхав
до Немирова, працював у гімназії. У Немирові взяв шлюб з Марцеліною Вірґінською.
Часто хворів. Аби заробити на життя, копіював картини з
галереї графа Потоцького. Три з них вдалося продати за 300 рублів, це дуже
допомогло митцеві.
Тоді ж створював ікони — для церкви Різдва Христового у Тульчині на
Поділлі та інших храмів.
У липні 1856 р. Іван Сошенко приїхав
до Києва викладати у 2-й гімназії. Тут він
працював 20 років.
На початку літа 1876 р. Іван Максимович навідався до рідних місць. Їхав пароплавом,
милувався довколишньою красою. Побачився з ріднею і вирушив до Богуслава. Та дорогою
захворів і по майже двох місяцях перебування в корсунській лікарні 30 липня
помер.
У Богуславі зберігся будинок батьків І.М.Сошенка, який
нині є музеєм-садибою. Біля музею встановлено пам’ятник художникові.
Іван Сошенко був майстром української тематики. «Козацький табір»,
акварель «Бандурист»,
розкішні українські краєвиди, портрети Б.Хмельницького,
І.Мазепи, І.Гонти та його дружини,
численні портрети старших людей (серед них – і своїх батьків) –
прекрасні зразки українського живопису. Був І.Сошенко і надзвичайно обдарованим
іконописцем.
Понад 50 робіт І.М.Сошенка
зберігається у Національному художньому музеї. Є його роботи у Київському музеї
Т.Г. Шевченка та Корсунь-Шевченківському історико-культурному заповіднику.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
