27 червня 1833 року народився Владислав Заремба – «батько української народної пісні»

ru.wikipedia.org

Козак від’їжджає, дівчинонька плаче –
куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку,
козаче-соколю, візьми мене із собою
на Вкраїну далеку.

– Дівчинонько мила, що будеш робила
на Вкраїні далекій?
– Буду шила-пряла, зеленеє жито жала
на Вкраїні далекій,
буду шила-пряла, зеленеє жито жала
на Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила, що ти будеш їла
на Вкраїні далекій?
– Сухарі з водою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій,
сухарі з водою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила, де ти будеш спала
на Вкраїні далекій?
– В степу під вербою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій,
в степу під вербою, аби, серце, із тобою
на Вкраїні далекій.

Пісня фантастична за потужністю емоційного впливу. Пісня, в якій – душа
української жінки, де кохання й любов злились у двоєдине захмарне поуття.

А ця пісня, відома, без перебільшення, у всьому світі — лунала навіть у космосі; її співав
космонавт-українець Павло Попович під час польоту:

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

На додачу – ще не один десяток, які вважаються народними.Зрештою, вони й справді є такими. А
водночас – мають свого «батька». Це композитор Владислав Заремба. Соратник
Миколи Лисенка.Автор численних п’єс для фортепіано, романсів,пісень.

Народився Владислав Іванович Заремба у м. Дунаївцях Камянець-Подільської
губернії (нині Хмельницька область).

13 – річним разом з батьками (до речі, великими поціновучами музики, які
прагнули дати талановитому синові добру музичну освіту) — переїхав до Кам'янця
— Подільського. Тут в українських та польських композиторів — братів Антона та Івана Коципінських — навчався музики. Відвідував «музичні
четверги» А.Коципінського, де збиралися місцеві меломани та заїжджі музиканти,
лунали музичні твори. Найперше – українські пісні, зібрані господарем: «Одна
гора високая, а другая низька», «По
дорозі жук, жук…», «Шумить-гуде дібровонька» та багато інших.

У 22 роки В.Заремба став органістом місцевого костелу. Водночас викладав
гру на фортепіано.

Від 1856 р. — викладач музики в
Житомирі.

1862 р. Заремба оселився у Києві,викладав у жіночих пансіонах гру на
фортепіано та хоровий спів.

Владислав Заремба – автор численних інструментальних
та вокальних творів. П’єс для фортепіано, з яких найвідоміші: «Прощання з Україною»,
«Думка-шумка», «Реве та стогне Дніпр широкий», «В кінці греблі шумлять верби». Пісень:«Дивлюсь
я на небо», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Де ти бродиш, моя доле», «Ні, мамо, не
можна нелюба любить» та багатьох інших.

Палкий прихильник творчості Т.Шевченка, композитор створив понад 30 вокальних
творів на слова Кобзаря. Серед них — «Якби мені, мамо, намисто», «Калина»,
«Утоптала стежку», «На вулиці невесело», «Якби мені черевики», «Така її доля»… Також
написав музику до п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля».

Помер В.І.Заремба 24 жовтня 1902 р. у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

2001 р. в Дунаївцях, на площі перед Будинком творчості школярів, встановили
погруддя В.Заремби.

Син композитора – Сигизмунд Заремба – також був відомим композитором,
автором симфонічних творів та обробок українських народних пісень.