dt.ua
30 серпня 1883 року народився видатний політик, публіцист,
автор теорії інтеґрального націоналізму.
Пропонуємо читацькій увазі надзвичайно глибокі й точні вислови
Д.Донцова — вони сьогодні як ніколи актуальні.
Про силу Віри: «Хто вірить, того не збити, не захитати в
його вірі жодними людськими «доказами», той піде по воді, і не переконати його,
що сила тягару тіла потягне його на дно».
Про героїв і прислужників: «Наша доба — як звичайно подібні епохи —
виплескує наверх і героїв і плюгавців. І це не тільки наша доба. Що з тими
«єдинокровними братами» не все в порядку, завважив ще І.Франко. Скільки Шевченко
знаходив серед земляків «рабів з кокардою на лобі», «лакеїв в золотій оздобі»!
Скільки серед своїх земляків знаходив Гоголь «нікчемних малоросіян»... Єднатися
з ними? Це значить компрометувати національну ідею перед чужинцями, ослаблювати
її престиж і притягуючу силу серед свого загалу. З ними можна — при сприятливих
обставинах — створити з України колонію чи протекторат якоїсь інтернаціональної
мафії, ласки якої вони запобігливо жебрають, але ніколи — національної України,
в якій затриюмфувала б своя правда і сила — з квіслінґами не здобути».(Відкун
Квіслінґ – лідер норвезької партії «Національна єдність»,міністр-президент
Норвегії, окупованої нацистською Німеччиною. По Другій світовій війні був
розстріляний як зрадник. – О.Б.)
Про Крим як неодмінну
складову України. За часів Гетьманату (влади Павла Скоропадського)
Дмитро Донцов очолював Українське
телеграфне агентство та Державне бюро преси і входив до складу політичної
комісії української делегації на переговорах з більшовицькою Росією.
Відомо, що політкомісія доручила Д.Донцову розробити
пропозиції щодо політичних кордонів України. Доповідь з цього питання він
виголосив на засіданні комісії 7 червня 1918р.
У аналітичній
записці до цієї доповіді – «О границях Української держави під взглядом
політичним» -Донцов зазначив: «Севастополь
з Кримом є ключ до панування над Гінтерландом, котрим в 1855 р. була Росія, а
тепер буде Україна. Паризький мир (1856 р.) змусив Росію через хвильову втрату
Севастополю зректися прав держати військовий флот на Чорному морі і арсенали на
його узбережжі. Такі і подібні обмеження суверенності Української Держави
чекають її по втраті Криму в разі його переходу в інші руки. Належність
Криму до України є conditio sinequa non (необхідною умовою) української
незалежності» (Підкреслення наше, — О.Б.)
Про духовну силу
української нації: «Тільки
воскреслий Дух давньо-князівського і лицарства козацького — незримих скрижалей
Кобзаря на Україні — дасть Їй силу зломити московську орду і напасті
«інтернаціональних конспіраторів» у нашу добу!».
Про владу, яка приведе
до пермоги: «Чесні, мудрі,
відважні, шляхетні і характерні люди — можуть лише вести націю до перемоги, а
не до ганьби і розкладу».
Про шлях до
втілення національної ідеї: «Наш
національний ідеал може здійснитися тільки в безкомпромісовій боротьбі з Росією…
Свідомі цього ідеалу, навіть повалені на землю, навіть під чоботом щасливого
переможця — встанемо. Зрікаючись його — ніколи».
Рядки біографії:
30 серпня 1883р. –
народився у Мелітополі Катеринославської
губернії (нині Запорізька область).
1902–1907р.р. — навчався в Петербурзькому університеті,
закінчив юридичний факультет.
1908р.— емігрував до Галичини; навчався у Віденському та
Львівському університетах .
1913 р. – виступив на з'їзді студентів у Львові з
доповіддю «Сучасне положення нації і наші завдання», яка вплинула на формування
світогляджу багатьох молодих українців, у тому числі – майбутнього засновника
ОУН Євгена Коновальця.
1918 р.—очолив Українське телеграфне агентство та
Державне бюро преси в гетьманському уряді Павла Скоропадського.
1923– 39р.р. — головний редактор «Літературно-наукового
вісника» (Львів).
1939р. — емігрував до Західної Європи; 1947 р. — до Канади, де викладав українську
літературу в університеті Монреаля.
30 березня 1973р. — помер у Монреалі.
Головні твори:
«Модерне москвофільство», «Націоналізм», «Дурман соціалізму», «Де шукати наших
історичних традицій», «Дух нашої давнини».
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
