chrome firefox opera safari iexplorer

Думки на кривавому тлі Атентату

15 жовтня 2018 о 13:34
antikor.com.ua

15 жовтня 1959 року у Мюнхені був убитий провідник ОУН Степан Бандера

Цього дня, в обідню пору, на сходовій клітці будинку, що на вулиці Крайтмайр, 7 у Мюнхен, виявили конаючого тутешнього мешканця. Невдовзі чоловік помер.  Експертиза виявила в організмі жертви залишки ціанистого калію. Загиблим виявився лідер ОУН Степан Бандера.

Через два роки агент КДБ Богдан Сташинський у суді, а перед тим – у ході слідства – зізнався, що убив провідника українських націоналістів двома пострілами з пістолета, в якому замість куль були вмонтовані ампули з ціанідом. Також він засвідчив, що 1957р. в такий спосіб знищив одного з керівників  ОУН Лева Ребета. 1950р. Сташинський видав КДБістам нареченого своєї сестри Марії – командира боївки УПА Івана Лабу (Кармелюка), котрого ті закатували.   

 Як повідомив слідству та суду Б.Сташинський, 15 жовтня 1959р. він  проник до вестибюля будинку, де квартирував    Бандера, і коли той повертався додому, вистрелив йому в обличчя.  Убивця в деталях виклав, як готувався та відбувався атентат, і що його замовили та організували кремлівські спецслужби на чолі з О.Шелепіним. (До того часу вважалося, що Ребет помер від інфаркту, а Бандеру отруїли кавою: смерті були заподіяні не відомою до того зброєю, і розпізнати за ними убивство було практично неможливо.)

 Б.Сташинський мав намір здатися спецслужбам США, тож прийшов разом з дружиною —  німецькою перукаркою  Інґе Поль – до поліції з проханням передати їх американській стороні. Однак американці не повірили зізнанням Сташинського –  настільки вони виглядали фантастичними —  й передали його знову німецькій поліції .

У жовтні 1962р. Богдана Сташинського судили в Західній Німеччині. Підсудний примудрився викликати співчуття у суддів і журналістів. Він, здавалося, з усіх сил домагався вироку для себе і щиро каявся. Насправді ж, скоріше за все, прагнув опинитися у в’язниці, позаяк у будь-якому іншому місці очікував би на смерть від рук своїх московських «роботодавців». Водночас він доводив, що був людиною далекою від політики і вчинив убивства, бо в іншому випадку КДБ розправилося би з його рідними, що мешкали на території СРСР.

Суд визнав замовником убивства  тодішній уряд СРСР, організатором -  голову КДБ О.Шелепіна, а Б.Сташинського – «знаряддям убивства» і рокував його лише до 8 років ув’язнення.  Завдяки співпраці зі слідством та судом і практично першим повоєнним свідченням про те, що спецслужби СРСР причетні до організації політичних убивств. Відбув у тюрмі менше 3-х років. Потім слід убивці загубився.

Професор Гарвардського університету Сергій Плохій, автор книги «Убивство у Мюнхені. По червоному сліду», зазначає,  що Сташинський емігрував до Південної Африки, де зробив пластичну операцію, змінив ім’ я і навіть консультував тамтешню розвідку. Не виключено, що «знаряддя атентату», якому нині 87 років, досі топче ряст.

У будь-якому разі, прізвище  Сташинського згадувалося ФСБ Росії після голосного вбивства з допомогою талія колишнього російського розвідника  О.Литвиненка у Лондоні: «чекісти» заявили, що вони до цього не причетні й що після убивства Б.Сташинським лідера ОУН «політичні убивства припинилися». Як зазначає професор С.Плохій,   це було перше зізнання спецслужби – наступниці НКВС-КДБ — про свою причетність до убивства С.Бандери. Він же згадує, що незадовго до української Революції Гідності в Інтернеті з’явилося нібито інтерв’ю Б.Сташинського, в якому  він говорить, що мав комуністичні переконання і саме відповідно до них убив Степана Бандеру.

Ще одна подробиця щодо Сташинського: 2012р., «за часів Януковича», в Україні вийшла друком книга одного з колишніх журналістів під назвою «Інґе». Головний герой роману на майже 250 сторінках – Б.Сташинський. Книга не стала бестселером, а серед нечисленних відгуків превалює думка про «кремлівське замовлення» і «формування культу зради». Це був час, коли силовими структурами в Україні керували громадяни РФ…

Війна Росії проти України триває досі. У Донбасі – реальна, кривава; ідеологічна (даруйте термін з радянського минулого, він тут якраз на місці) — проти наших  живих і мертвих героїв. Проти нас, українців. Вона ніколи, ні на мить не припинялася. І триватиме доти, аж поки ми – всі – нарешті відчуємо себе українцями, які творять і захищають рідний, Український Світ.

І тоді ми переможемо назавжди…

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

20 квітня

Інші дати
Павло Луспекаєв
1927 –  кіноактор. Знімався в фільмах: роль Верещагіна («Біле сонце пустелі»), «Республіка ШКІД», «Піднята цілина», «Вся королівська рать».
Розгорнути
Ґео (Юрій) Шкурупій 
1903 – український прозаїк, поет, представник напрямку панфутуризм; редактор, кіносценарист.
Розгорнути
 Володимир Шульгін 
1894 – студентський діяч, син Якова Шульгіна, організатор і керівник Української Студентської Громади в Києві. Загинув у бою під Крутами.
Розгорнути