kp.ua

   Голова Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко і Президент Всеукраїнського громадського риболовного об’єднання «Громада рибалок України» Андрій Неліпа скерували звернення до Міністерства енергетики та захисту довкілля й до парламентського Комітету з питань екологічної політики та природокористування  — з пропозицією вжити невідкладних заходів для порятунку київських водойм від шкідливого впливу водяного горіха.

Українським водоймам таки справді дістається «на горіхи». Й то не жарт — проблема вельми серйозна. До неї привертають увагу і місцеві мешканці, й природоохоронні структури. 

Активісти «Рідної країни», разом з «Громадою рибалок України» проводячи акції, покликані поліпшити стан Дніпра та київських водойм, наочно переконалися, що вони міліють і заростають не лише через хижацькі видобуток піску та забудову прибережних територій, зливання виробничих і побутових відходів, забруднення берегів. Захищати Дніпро і київські озера та стави, як виявилося, вкрай потрібно ще й від рослини — водяного горіха – який вкриває величезні водні площі. Ця рослина для риб дуже небезпечна. Водяний горіх (чилім) перешкоджає розвиткові фітопланктону—найпотужнішого генератора розчиненого у воді кисню, без котрого життя водних організмів неможливе. Затягуючи своїми «хащами» природні нерестовища, горіх не дає рибі розмножуватися. А восени вся маса горіхів поринає на дно і там гниє, внаслідок чого риби гинуть. 

Для людини чилім теж небезпечний: колючі, з величезними шипами плоди розносяться хвилями по берегах і серйозно травмують відпочивальників. 

Рослина чудово пристосовується — нині її можна зустріти на глибині 4-5 метрів. А її насіння зберігається протягом 40-50 років.

Автори звернення наголошують, що боротися зі шкідником важко: водяний горіх внесений до Червоної книги України (до речі, заповідною рослина вважається лише в Литві, Білорусі та Україні). Хоча цілковите зникнення горіхові жодним чином не загрожує: ним не живляться риби. 

 Один з ініціаторів звернення, відомий політик і науковець Микола Томенко, зазначає: «У 2017 році фахівці били на сполох: плантації водяного горіха на той час повністю вкрили понад 40 квадратних кілометрів Київського водосховища. Дослідження 2019 року показали, що площа заростання збільшилася втричі. Це означає, що суттєво зменшуються акваторії, котрі могли би використовуватися для розведення риби та відпочинку людей».

Голова «Громади рибалок України» Андрій Неліпа стверджує, що українські рибалки та профільні організації не один рік намагаються достукатися до чиновників, аби змінити «червонокнижний» статус небезпечної рослини. Але Національна комісія з питань Червоної книги України наполягає на необхідності наукового обґрунтування такого рішення. Своєю чергою обґрунтування має базуватися на дослідженнях, на які, зрозуміло, немає коштів. 

 «Шкода, якої завдає поширення рослини, збитки та вартість усунення негативних наслідків уже давно у грошовому еквіваленті перевищили вартість будь-яких досліджень», — наголошує М.Томенко.  

Ініціатори звернення пропонують профільному міністерству негайно вжити заходів для проведення досліджень стосовно масштабів шкоди, якої завдає чилім нашим водоймам, та інформувати громадськість про його результати. А за підсумками досліджень — розпочати процедуру вилучення водяного горіха з Червоної книги України, аби його поширення можна було контролювати з користю для українських  водойм. 
 

«Рідна країна»