vsim.ua
Михайло Андрійович Коссак – автор музики до численних
вистав, найвідоміші з яких — «Вій», «Циганка Аза», «Дай серцю волю, заведе в
неволю», «Лісова пісня».
За участі М.Коссака вперше на українській сцені були поставлені «Продана наречена» Б.Сметани,
«Галька» С.Монюшка, «Євгеній Онєгін» П.Чайковського, «Фауст» Ш. Ґуно, «Кармен»
Ж.Бізе, «Травіата» Д.Верді та багато інших оперних вистав.
Також Коссак – автор цілої низки романсів, обробок
українських народних пісень, п'єс для скрипки.
Відомий він і як музикознавець та педагог.
Велика заслуга М.А. Коссака полягає також в організації записів на платівки творів С. Гулака-Артемовського, М.Лисенка, українських
народних пісень.
Народився Михайло Коссак у с. Горішня Вигнанка неподалік
Чорткова (нині Тернопільська обл.) в родині дяка Андрія Коссака, самодіяльного
музиканта і диригента хору, та Розалії Федорович. Був найстаршим з шести дітей.
Велику любов до музики й співу батько передав усім дітям,
які добре музикували і співали в хорі.
1892 р. Михайло, по закінченні Бучацької чотирикласної
гімназії при монастирі отців Василіян, вступив до Львівської консерваторії.
Навчався диригування, а водночас підробляв хористом у львівській опереті (трупа Ю. Мишковського), де небавом став хормейстером.
1896 р.,
закінчивши консерваторію, Михайло Коссак почав служити в Народному театрі товариства «Руська бесіда», який переважно
працював на гастролях. Зіркою театру була рідна сестра Михайла – талановита
актриса Катерина Рубчакорва.
1914 р., з початком першої світової війни, Михайла
Коссака мобілізували до австро-угорської армії, де він став військовим диригентом.
Під час оточення під Перемишлем — навесні 1915р. — М.Коссак опинився у російському полоні. В
Ташкенті, у таборі для військовополонених, організував оркестр.
1918 р., за
умовами Брестського миру, полонених звільнили. Дорогою до Львова Михайло Коссак
у Києві зустрівся з Миколою Садовським, який
запропонував диригувати у його театрі.
1919 р., після
переїзду театру М.Садовського до Кам'янця-Подільського,
Михайло залишився у Києві, але не надовго: за два роки вже працював диригентом у Кам ‘янець-Подільському театрі та викладав у
музичній школі.
Від 1925 р. Коссак починає викладати вокальне мистецтво у Кам'янець-Подільському інституті
народної освіти.
Це були роки матеріальних нестатків і невлаштованого
побуту. Коссак з родиною мешкали в неопалюваному флігелі при інституті. «Надміру
українського» доцента «посунули» на асистентську посаду. Коли спробував відновити
справедливість, звільнили з роботи.
1933р. «органи» заарештували ректора інституту
В.Гериновича, і той під тортурами «зізнався», що в Кам’янці-Подільському діє
«контрреволюційна організація», до якої належать викладачі інституту, а серед
них – і М.Коссак.
Однак того разу Михайла Андрійовича не заарештували, обмежившись
вимогою засвідчити, що ректор наказував вчити з хором «заборонені українські пісні». Коссак
відмовився.
На початку грудня 1934 р. повернувся до інституту – на ту ж таки
асистентську посаду. Але через рік інститут закрили. Щоб хоч якось заробити на
життя, Коссак влаштовується піаністом-акомпаніатором у кінотеатр. Дружина
працює санітаркою в міській лікарні. Син Ярослав на той час іще школяр.
26 грудня 1937 р. Михайла Андрійовича заарештували. Розправа
була блискавичною: за якихось чотири дні позасудовим органом – «особливою
трійкою» при управлінні НКВС у Кам'янець-Подільській області — М.А.Коссак був рокований до розстрілу.
2 січня
1938 р. вирок було виконано.
1989 р.
талановитий український композитор і диригент Михайло Андрійович Коссак
реабілітований (посмертно).
Підготувала Олена Бондаренко
(за матеріалами інтернет-видань).
