9 травня в Україні відзначали День матері. У нас це свято стало офіційним нещодавно (з 1999 року), проте виявлення пошани до своїх матерів притаманне українцям здавна. Один із показових прикладів повʼязаний із останнім гетьманом Війська Запорозького – Кирилом Розумовським (1750–1764).
Його вірну синівську турботу засвідчує лист до матері від 18 жовтня 1751 року, що зберігається у зібранні Національного музею історії України. Кирило Григорович звертається до «милостивої государині матушки» та повідомляє про надання їй «у вічне і спокійне володіння» двох містечок у Київському полку (Носовки й Кобижча). Це своє рішення він називає «пошаною синівською».
Витриманий у офіційному жанрі лист завершується притаманною тогочасним синівським листам фразою «а себе поручаю вашим родительським милостям».
Не згадана в листі по імені, матір останнього гетьмана – Наталія Дем’янівна, була дочкою простого козака із села Адамівки Козелецького повіту. Її сини: Олексій – генерал-фельдмаршал, фаворит, а, можливо, й таємний чоловік імператриці Єлизавети Петрівни, та Кирило – гетьман і президент Російської академії наук у Петербурзі, виявляли постійну турботу про свою матінку. Завдяки дітям вона була удостоєна придворного чину, однак життя у столиці не вабило жінку. Вона оселилася на одному з хуторів біля Адамівки, вкладала кошти у будівництво церков (один із храмів – собор Захарія та Єлизавети, став окрасою Козельця) і постійно передавала своїм синам клопотання від різних козацьких чинів для сприятливого вирішення у столиці. Недарма генеральний підскарбій Яків Маркович та генеральний хорунжий Микола Ханенко у своїх приватних щоденниках шанобливо називали Наталію Демʼянівну «пані Розумовська, Олексія Григоровича матушка».
