Поетеса, прозаїк, філософ, літературознавиця, публіцистка, публічна інтелектуалка. Оксані Забужко до снаги усе! Відома письменниця святкує сьогодні день народження, вона з'явилася на світ у 1961-ому.
Народилася у Луцьку, у шістдесятницькій родині з давніми історичними традиціями. Розпочаті у вересні 1965 р. репресії проти української інтелігенції змусили родину покинути Луцьк, і з 1968 року Забужки живуть у Києві.
Оксана Забужко — одна зі знаних у світі україномовних письменниць. Авторка численних культурологічних статей та есе у вітчизняній та закордонній періодиці. Її роман «Польові дослідження з українського сексу» став першим бестселером незалежної України, а твори перекладені багатьма мовами світу. Автор поетичних збірок: «Травневий іній», «Диригент останньої свічки», «Автостоп», «Друга спроба: Вибране»; прозових творів: «Казка про калинову сопілку», «Сестро, сестро (повісті й оповідання)», «Музей покинутих секретів»; філософсько-літературознавчих праць «Шевченків міф України», «Notre Dame d'Ukraine».
Голос Забужко завжди чується в її творах – чи то у віршах, чи то у прозі, чи у невеличкому роздумі-есеї. Він – голос – найголовніше для будь-якої людини, чия діяльність, ба, більше – життя – пов’язане зі словом. Голос, мова Забужко завжди пристрасна, завжди емоційна, «високовольтна» – про що б не говорила-писала письменниця, від низького до високого, від інтимного піанісимо до соціального фортисимо – ви відчуваєте цей високовольтний струм думки.
А ще вона гранично ясна й чітка у формулюваннях, у висловлюваннях, в окресленні власної позиції. Пристрасна, палка, але не істерична (на відміну від декого з її опонентів чи просто заздрісників), стійка й переконана, але не фанатична. Вона увірвалася в монументально-нудний укрсучліт на початку 90-х з хуліганськими «Польовими дослідженнями з українського сексу», а її роман «Музей покинутих секретів» – твір рівня маннівських «Будденброків».
Саме Забужко відкрила, образно кажучи, дорогу молодому поколінню українських літераторів. Недарма, з чиєїсь легкої руки, досить довго ходили чутки, що Забужко – рідна тітка Сергія Жадана. У листуванні з Шевельовим вона часом виглядає як бешкетне дівчисько (можна пожартувати: «Забужко на тлі Шевельова»), а тепер Оксана Стефанівна сама для багатьох молодих українських письменників гуру й беззаперечний авторитет.
Інтерв’ю з Забужко про книгу Notre Dame d’Ukraine: https://tyzhden.ua/Publication/2799
Більше дізнатися про Забужко: https://opinionua.com/2019/02/20/xto-taka-oksana-zabuzhko/
*ілюстративне фото — з фейсбуку Оксани Забужко
