Щойно по приїзду на наш історико-просвітницький захід в Камʼянець-Подільський дізнався про чергову аферу телепнів та грантожерів із Міністерства еміграції молоді з України, які чомусь досі називають себе Міністерством освіти і науки:
фактичну ЛІКВІДАЦІЮ Камʼянець-Подільського НАЦІОНАЛЬНОГО університету імені Івана ОГІЄНКА шляхом приєднання до Подільського державного університету. Про це йдеться в підготовленому чиновниками МОН проекті розпорядження КМУ про «Реорганізіцію Камʼянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка».
Цей заклад є символом історії УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ, з якою щоденно бореться російська орда, бо для них «Україну створив Ленін».
Як співавтор книги «Міфи і таємниці останнього гетьмана України» нагадаю, що створення УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ в Камʼянці було важливою складовою гуманітарної політики та політики українізації за часів Української держави Гетьмана Павла СКОРОПАДСЬКОГО.
Саме тому 1 липня 1918 року було ухвалено Закон про заснування Камʼянець-Подільського державного університету, який підписав Гетьман Павло Скоропадський 17 серпня 1918 року.
ПЕРШИМ ректором цього університету став визначний український науковець та державний і громадський діяч Іван ОГІЄНКО, згодом відомий як Митрополит або Святитель ІЛАРІОН.
Зміна влади та прихід Директорії УНР не зупинив, а навпаки посилив освітню та наукову діяльність Університету. А після звільнення Камʼянця від російських більшовиків 3 червня 1919 року сюди переноситься й столиця Української Народної Республіки, на жаль, відома в історії як ОСТАННЯ СТОЛИЦЯ УНР. З усіх тимчасових столиць Камʼянець пробув у цьому статусі найдовше з 3 червня до 17 листопада 1919 року. В цей період в місті виходили три українські часописи, працювали міністерства, дипломатичні посольства, державний банк, друкарні…, а одним із центрів освітнього, культурного та наукового життя тодішньої столиці був Університет на чолі з Іваном Огієнком. Більш за те, Очільник Директорії УНР Симон Петлюра прагнув залучати викладачів та науковців Камʼянець-Подільського університету до активної зовнішньополітичної діяльності Держави, про що, зокрема, свідчить і нещодавно оприлюднений лист Симона Петлюри до ректора Камʼянець-Подільського університету Івана Огієнка від 26 грудня 1919 року.
Не буду вдаватися у науково-освітні аргументи ПРОТИ знищення цього історичного вишу, хоча вони теж є:
– КПНУ посідає перше місце по акредитації освітніх програм в Хмельницькій області та 89 місце в «Top Universities in Ukraine» за 2025 рік (Подільський держаний університет (ПДУ), до якого хочуть приєднати КПНУ відповідно – останнє місце в області та 166 в загальноукраїнському рейтингу вишів).
Переконаний, що тут суттєвіші світоглядні аргументи поваги до нашої ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ, яку не знають НЕВІГЛАСИ та ПОДВІЙНІ ГРОМАДЯНИ з МОН. Для них освоєння грантових мільйонів доларів на власно придуманий проект про скорочення українських вишів до 100 є більш важливим завданням.
Бо далі за планом – узаконення ПРИВАТИЗАЦІЇ приміщень національних та державних Університетів, які були ліквідовані або приєднані й підтримка приватних вузів, які вони або їхні друзі створили. Про збільшення кількості всіляких НМТ, ЄДКІ та підняття оплати за навчання майже ВДВІЧІ сказано й написано вже багато:
але реакції влади НУЛЬ, зате реакція батьків і старшокласників очевидна – все більше і більше української молоді обирає навчання за кордоном.
Ну як тут не згадати сумний вислів Симона ПЕТЛЮРИ:
«Нам не страшні московські воші. Нам старші українські гниди».
Микола Томенко
