Всесвітньовідома компанія Lonely Planet у новому виданні путівника про Україну визначила місто Львів як напрямок №1 для туристів. Зокрема, там акцентовано увагу на чудових львівських кнайпах, на такій пам’ятці, як Личаківський цвинтар, та великій кількості церков… Чому туристи їдуть до Львова, що тут можна оглянути?
Звідки б ви не приїхали до Львова, вперше чи вдруге його відвідуєте, перша порада — для початку добратися до центра міста, і там вже спробувати у готелі чи в інформаційному центрі знайти карту Львова, і вже тоді розпочинати прогулянку містом Лева. Вона може бути настільки захоплива, наскільки ви самостійно її для себе сплануєте.
Чи дорого побувати у Львові?
Львів для киян та іноземців є недорогим містом. Позитив у тому, що у Львові можна побувати на вихідних, при цьому не використовуючи великої кількості заощаджень. Все залежить від вас самих, а також від вашого настрою і того, за чим ви їдете у Львів.
Загалом туристам, які планують їхати до Львова, варто в Інтернеті пошукати місця зацікавлення, а також забронювати кімнату в готелі, хостелі чи у приватній квартирі. Це все можна зробити й у Львові, але займе трохи часу, якщо ви бажаєте знайти не дуже дороге приміщення для ночівлі. Та й вам самим буде легше, знаючи, що у місті ви маєте де зупинитися.
Найкомфортніше тим, хто має у Львові приятелів, знайомих, друзів. Це можливість і зупинитися у них; товариші також підкажуть, що цікавого можна подивитися і де у крайньому разі недорого, але смачно поїсти, або де можна скуштувати особливі страви та питво. Найвправніші ж із приїжджих можуть не витрачатися на нічліг, їжу, екскурсії, а лише — на сувеніри, і при цьому провести насичено час й задовольнити свою цікавість.
Центральна частина міста завдяки старим будинкам з їхніми чудовими балконами, візерунками навколо вікон та при вхідних дверях, брамам, сходовим кліткам, вітражам, вузеньким вуличкам, лавочкам, ліхтарям створюють особливу атмосферу цілісного старовинного міста.
Правда й те, що майже на кожному будинку можна знайти щось особливе, чого не має інший будинок: чи то малюнок, чи символ, чи левів, які відрізняються один від одного.
Відтак, охочі можуть цілісінький день прогулюватися містом (не тільки його ультрацентральною частиною), розглядати будинки, бувати у внутрішніх двориках, о 12.00 на площі Ринок прослухати сурмача, який грає мелодію міста, обійти цю площу, оглянути лавку для закоханих, підійти потім до Шоколадної фабрики, що недалеко від площі, подивитися, як працюють майстри на цій солодкій фабриці, оглянути квітковий годинник, що є біля старовинних мурів.
Можете піднятися на Високий замок (якщо там ще не були) чи поруч – на гору Лева (яку у Львові теж часто називають Лисою горою), можна зайти в Музей найдавніших пам’яток Львова (Костел Івана Хреститиля), що на вул. Старий Ринок, 1, де, зокрема, зберігаються рештки шаблезубого тигра, якого знайшли неподалік від Львова.
Сучасний центр міста трохи зміщений. Колись перші поселення власне й були неподалік пл. Старий Ринок, початку вул. Б. Хмельницького; якщо йти цією вулицею або Замарстинівською, то можна побачити, що тут будинки можуть мати більше прикрас: капітелі, вазонки, пілястри, різні карнизи, хоч всі вони не в надто доглянутому стані.
Старовинне є старовинним, яке через брак відповідних коштів, може з роками втрачатися…
Повертаючись до центру можна кинути монетку в фонтан біля театру Опери та балету.
Недалеко можна побачити скульптуру Броваря – монах, що несе бочку з пивом. Далі варто завітати на вул. Вірменську (побачити скульптури винахідників гасової лампи — Яна Зега та Ігнасія Лукасевича), пройтися до її «куприка», поглянути на пам’ятник Усмішці, посидіти у кав’ярні, якнайближче до приймача, звідки ненав’язливо лунатимуть джазові композиції.
Можна відвідати Музей ідей, подивитися на краваткове дерева, перед входом до цього музею побачити збільшену скляну копію відбитка пальця.
До 19.00 варто ще потрапити у подвір’я Палацу Потоцьких (теж майже центр), щоб побачити Парк фортифікаційних споруд у мініатюрі. Наразі там представлено 8 мініатюр, серед них – власне той середньовічний Високий Замок, який був у Львові.
Міні-парк хоч невеликий, та окрім нього зможете оглянути Палац Потоцьких, де знімали «мушкетерів».
О 21.20 на вул. Староєврейській, поблизу місця, де була синагога Золота Роза, на Домі легенд (буд. 48), їздить маленький трамвайчик, а Дракон на горі «випльовує» полум’я. Своя міська атракція.
Цікавинки для туриста
Отже, туристам, які у Львові вперше і не бажають дуже витрачати грошей, достатньою буде викладена програма. Той же, хто планує все таки трохи витратитись, можуть завітати в Історичний музей, поглянути на крісло-дракон, більш відоме як крісло диявола. Відвідати найцікавіші кнайпи Львова, Шоколадну фабрику і скуштувати вручну зроблені цукерки, піднятися на вежу Ратуші, відвідати сувенірні крамниці, замовити найрізноманітніші екскурсії чи попросити гіда, аби він вас повів вашим маршрутом і розповів про ті місця, які суто вам цікаві.
У Львові немає головних чи менш головних кав’ярень, вони є різні. Їх можна чимось ознакувати і тоді на вулиці вам з радістю підкажуть, де вона.
То і затишна кав’ярня «Під синьою пляшкою» захована у внутрішньому дворику, місце, де зупиняється час. Через товсті старовині мури сюди не добирається сигнал для мобільного телефону. Це свій плюс (мінус) кав’ярні.
У «Її величності кав’ярні» є смачнючі тортики та напої. Маленька кав’ярня має кілька столиків; затишна з маленькими цукерничками, ложечками, створює дуже теплу атмосферу.
«Золотий дукат» має на вибір велику кількість гарячого шоколаду, який їдять ложками. «Дім легенд» — кнайпа, що створена на основі львівських легенд, герої котрих розмістилися в кожній кімнаті. Причому зайшовши сюди, ви ніби заходите в будинок, де живе сажотрус – колоритна та необхідна постать старого міста. Поруч — «Галицька жидівська кнайпа «Під Золотою Розою» — певно, єдина кнайпа в Україні, де немає цін в меню, натомість тут можна поторгуватися за замовлену їжу.
Знану «Криївку» обов’язково хочуть відвідати ті, хто там ніколи не був, але чув тільки з розповідей. Це ніби доторкнутися до історії. Традиція входу до закладу передбачає знання гасла та перевірку чаркою медовухи…
Якось колега розповіла, що на день народження бабусі повела її вдень у «Криївку». Бабуся була дуже розчулена і сказала внучці, що ніколи не думала, що криївка була у центрі міста. Це говорить про те, що план і оздоблення цієї кнайпи достатньо правдиве.
До речі, про музику в особливих кав’ярнях буде відповідний супровід: у «Криївці» чути буде суто українську музику, повстанські пісні тощо; у жидівській кнайпі – єврейські пісні чи клезмерську музику.
У Львові можна:
- з’їсти півметра ковбаси (Криївка) та справжнє сало в шоколаді (Дзиґа, Під клепсидрою),
- скуштувати перші страви у хлібині замість тарілки (Крива липа, Хмільний дім Роберта Домса),
- накуштуватися найрізноманітніших наливок – калинівка, смородинівка, малинівка, кминівка, журавлинівка, пейсехівка (Під Золотою Розою) бензинівка, нафтівка, гасівка (Гасова лямпа),
- найрізноманітніші штруделі за польськими, австрійськими і галицькими рецептами. У «Мазох-cafе» є їжа з афродизіаками, індивідуальні екстремальні коктейлі.
Загалом, у кожному закладі саме меню є елементом арт-мистецтва.
Якщо ви все це бачили…
…тоді можна відвідати Музей пивоваріння та музей під відкритим небом – музей архітектури та народного побуту «Шевченківський гай». Або ж прогулятися до Стрийського парку, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва; він має різні алеї, зокрема липову та платанову.
Платанове дерево росіяни називають «безстидниця»: зі стовбура відшаровується частково кора, що асоціюють з одягом. Стрийський парк відомий також своїми лебедями.
Якщо ж ви не хочете відходити далі центральної частини міста, але бажаєте не зустрічати на своєму шляху екскурсійних натовпів, то вам варто просто піти у вузенькі бічні вулички. Тут ви зможете натикнутися на несподівані будівлі. Серед них може бути і Головна пошта, Національна бібліотеку ім.В.Стефаника (одна з найбільших в Україні), де зберігаються прижиттєві видання творів Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського, Гоголя, Гюго, Бальзака, Дюма, Діккенса, Міцкевича, Пушкіна, Лермонтова та інших письменників, побачити цитадель…
З іншого боку (недалеко від Оперного театру) можна натрапити на кав’ярню «Штука». Завдяки тому, що фасад і внутрішні розписи кав’ярні відреставрували, перед вами будинок відкриється таким, яким він існував ще на рубежі ХІХ –ХХ століть.
У Львові можна розглядати старовинну архітектуру, цеглини з іноземними написами на будинку, можна дивитися на елементи європейської культури, які звертають на себе увагу зі старих таблиць, можна знайти каналізаційні люки, на яких написи не українською.
А можна подивитися навколо, і відверто побачити, що мало реставрують будинки, з яких назавжди зникають елементи ліпнини, можна побачити потріскані скульптури, а також те, що є в інших містах – не докинуте сміття у смітник, брудні тротуари та асфальт, під’їзди, які використовують, як туалети… Але можна й бачити інше…
Якою б вулицею ви б не йшли (Городоцькою, Франка, Замарстинівською, Хмельницького, Коперніка, Чупринки), обов’язково знайдете будинки, що привертають увагу своєю ліпниною, круглими вікнами, кованими балконними решітками тощо.
Зокрема, на Городоцькій є зовні виразна церква Ольги та Єлизавети у псевдоготичному стилі, хоч забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм 1930—1990-х. Вулиці Франка – сецесія, раціональна постсецесія, неоренесанс, необароко; тут же є музей І.Франка та музей М.Грушевського. На вул.Чупринки у будинках збереглися дерев’яні дахи, балкони та піддашшя, а також ковані флюгери. Одним реченням, є що подивитись…
Топ туристичних розчарувань, або неправдивих міфів про Львів
1. На Високому Замку самого замку немає.
2. Старий трамвай, що біля пам’ятника королю Данилу, є кав’ярнею, не їздив на сам Високий Замок.
3. У Львові НЕ ненавидять російську мову і росіян. Відео.
4. У Львові подивитися на Полтву офіційно неможна. Ця міська «річка» не відкрита, хоч проходить під проспектом Свободи.
5. У Львові немає метро. І ніколи не було. (цілковита бздура, що у Львові відловлювали москалів, щоб ті копали метро)
6. Терти ніс пам’ятнику Никифору не варто, це псує його загальний вигляд.
7. І хоч у Львові знайшли «перекрёсток семи дорог» (на проспекті Шевченка, недалеко від пам’ятника Грушевському), однак сумнівно, що Андрєй Макарєвіч писав пісню, думаючи про Львів.
З.І: Автор не мала на меті подати всі значні місця, кнайпи та музеї у Львові. Це випадкова вибірка для туристів, що дослухаються до поради Lonely Planet і вперше приїдуть до Львова.
Аліна Небельмес, ZAXID.NET
