«Для чого знати Боже веління? Якщо майбутнє принесе тобі щось хороше, то воно прийде, хоч ти про це й не знав раніше. А якщо воно скорботне, для чого передчасно сумувати?»
Святитель Василій Великий
У народі про 17 липня говорили як про день, коли дозріває пшениця, жито та овес, а гречка якраз додає у рості. Також за цим днем віддавна визначали, якою буде зима. «Якщо 17 липня спекотно – грудень буде морозним».
У минулі часи дивились, чи немає жовтого листя на деревах, якщо є, то осінь рано настане. Цей день визначав погоду 11 серпня: «Який Андрій – такий і Калинник (11 серпня)». Наші пращури у цей день спостерігали, як «грає місяць». Якщо його можна побачити при сході, то здається, нібито він перебігає з місця на місце, міняє свій колір і ховається в хмари. Така «гра» вказує на хороший урожай.
За церковним календарем 17 липня вшановують святого Андрія, архієпископа Критського; преподобну Марфи, матір Симеона Дивногорця; преподобного Андрія Рубльова, іконописця; благовірного великого князя Андрія Боголюбського; знайдення мощей преподобного Євфимія, Суздальського чудотворця; мучеників Феодота і Феодотію; священномученика Феодора, єпископа Киринейського; Галатську ікону Божої Матері.
Іменинниками 17 липня є:
Андрій, Марфа, Федір, Ольга, Тетяна, Марія.
17 липня народились:
1846 – Микола Миклухо-Маклай – російський мандрівник українського походження, антрополог, етнограф, географ, гуманіст. Дослідник, що став «каарам-тамо» (людиною з Місяця) для багатьох тубільців і науковим авторитетом для освічених європейців. Справжній нащадок легендарного Тараса Бульби та палкий борець за права людини будь-якого кольору шкіри. Національний герой Індонезії та російський дворянин, що був змушений потай втікати з Російської імперії.
1849 – Олена Пчілка (Косач Ольга Петрівна) – українська письменниця, драматург, перекладач, критик, публіцист, етнограф, фольклорист, журналіст, редактор, видавець, педагог. Мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.
«Українська течія – се було наше природне оточення... Щодо пісень українських, то не знаю, чи ще в якомусь панському домі співано їх так багато, як у нас». (Олена Пчілка)
1871 – Філарет Колесса – український композитор, фольклорист, літературознавець, основоположник українського етнографічного музикознавства.
Події 17 липня:
1933 – після закінчення будівництва Дніпрогесу та ліквідації порогів на Дніпрі – з Києва до Херсона вийшов у перший рейс пасажирський пароплав.
1942 – почалася Сталінградська битва.
1945 – почалася Потсдамська конференція глав держав-союзників СРСР, США і Великобританії. На ній було прийнято рішення про денацифікацію, демілітаризацію, демократизацію Німеччини та її поділ на чотири зони окупації, знищення німецьких монополій, репарації, про західний кордон Польщі, про вступ СРСР у війну проти Японії та інші питання.
Чи знаєте ви, що:
У більшості біографічних статей Миклуху-Маклая називають великим російським вченим, але рідко коли пишуть звідки взялося таке дивне поєднання двох прізвищ. По батьковій лінії пращури мандрівника – славетні запорізькі козаки.
Степан Макуха (прапрадід Миклухо-Маклая, на прізвисько Махлай, що означало «клаповухий») був хорунжим Війська Запорозького. Саме він переробив непрезентабельне «Макуха» на «Миклуху», а «Махлая» на незрозумілого «Маклая».
А прадід Степана Охрім Макуха був одним із курінних отаманів Війська Запорозького. З його нащадком Григорієм навчався в Ніжинській гімназії М. В. Гоголь. І саме від Григорія письменник почув сімейну історію Миклух, а потім створив образ Тараса Бульби. У своїй повісті він навіть використав слова, котрі Миклухи передавали з покоління в покоління, приписуючи їх Охрімові, коли він власноруч страчував свого середнього сина за зраду та смерть молодшого: «Немає уз, святіших за товариство!..»
Незвичне прізвище завжди дивувало людей і одного разу, відповідаючи на питання стосовно національності, Микола Миколайович зазначив: «Моя особа – то живий приклад того, як благочинно поєдналися три сили, що споконвіку ворогували. Гаряча кров запорожців мирно злилася з кров’ю їх, здавалося б, непримиренних гордовитих ворогів ляхів, розбавленою кров’ю холодних германців».
«Рідна країна»
