Сьогодні , 2 серпня, о 16.00 у Дніпропетровському художньому музеї буде відкрито виставку «Петриківський розпис. Джерела та сучасність», присвячену 75-річчю заснування Петриківської художньої школи.
Про це «Рідній країні» повідомили в адміністрації музею.
Петриківський декоративний розпис є одним із унікальних проявів української художньої культури, створеної протягом століть працею і талантом наших пращурів і сучасників, яке втілює в собі духовне багатство і творчу щедрість українського народу.
Виставка «Петриківський розпис. Джерела та сучасність» відображає історію розвитку цього народного промислу від 1930-тих років і до сучасності.
Експозицію склали 184 твори з колекції Дніпропетровського художнього музею. Це і неповторні панно, від яких віє ароматом трав та квітів; і декоративні вази та тарелі, на яких красується петриківська пава; баклаги, в яких панує дух Придніпровських степів; скриньки, що зберігають в собі секрети майстерності.
Виставка триватиме до 30 вересня. В її рамках у вересні пройде кілька майстер-класів з петриківського розпису.
Довідка
1936 року в Петриківці на Дніпропетровщині було відкрито школу декоративного малюнку. Першими петриківськими чарівницями називали Т. Я. Пату, Н. А. Білокінь, І. У. Пилипенко.
Найвідомішою серед них була Тетяна Якимівна Пата — справжня художниця і талановита вчителька, котра відкрила двері у прекрасний світ мистецтва кільком поколінням. Серед послідовників Тетяни Пати такі відомі майстри, як Федір Панко, Василь Соколенко, Надія Шулик, Марія Шишацька, Іван Завгородній, Євдокія Клюпа.
1958 року Федір Савович Панко об’єднав окремих майстрів у цех підлакового розпису при промисловій артілі вишивальниць «Вільна селянка», який поступово реорганізувався у фабрику художніх виробів «Дружба». На початку 1970-х років Василь Соколенко, провідний художник цеху, очолив його, а Федір Савович створив експериментальну творчу майстерню. Ці значні майстри, що очолили два головні центри промислу й були викладачами у художній школі, зіграли неоціненну роль у тому, щоб не розірвався «зв`язок часів», щоб у майбутньому люди могли захоплюватися рукотворною красою петриківської квітки.
Періодом зміни поколінь можна вважати 1980-ті роки, коли спостерігається активний прилив обдарованої молоді. Серед майстрів того періоду творчими лідерами можна вважати Володимира Глущенка, Андрія та Марію Пікуш, Ганну Самарську.
Слід відзначити, що Марія Іванівна Пікуш зараз є директором Петриківської художньої школи.
У 1990-ті роки прийшла повна творча розкутість. Помолодшав, буйно розквітнув давній промисел. Нестримною фантазією кольорових і композиційних рішень вирізняються роботи майстрів 90-х: Наталки Рибак, Валентини Панко, Валентини Карпець, Ірини Назаренко, Тетяни Гарькавої. Остання викладала у Петриківській художній школі у 1983—1990 рр., а зараз веде клас петриківського декоративного розпису у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі.
«Рідна країна»
Фото надані Дніпропетровським художнім музеєм
