За оцінками міліції, за день усі жебраки Києва заробляють близько мільйона гривень, правда самим «прохачам» від цього перепадає лише 5-10%, решта грошей йдуть «даху», міліції або наглядачам, які привозять і відвозять їх з «роботи», годують, одягають, захищають, оплачують точки.
Люди, які щодня працюють на Майдані, розповідають, що жебраків щодня централізовано привозять на бусиках. Робочий день триває з 8 до 17 години. Після трудодня усіх збирають за туалетом, — там наглядач забирає гроші, пише Сегодня. Кожне місце закріплено за окремим жебраком.
Наприклад, біля виходу з метро до обіду стоїть старенька, біля підземки — інвалід на милицях, на парній стороні Хрещатика вагітна циганка, а потім усі міняються місцями. Місця на Майдані належать «даху», і щоб його отримати, треба заплатити за оренду близько 500 в місяць.
Тоді жебраків попереджатимуть про перевірки та не будуть ганяти. Справжніх же прохачів, яким не вистачає грошей на життя, міліція швидко прибирає, мотивуючи такі дії тим, що останнім часом розвелось багато фальшивих нужденних.
Ще одне «рибне» місце у Києві — Лавра. Тільки на Різдво тут «жебракувало» 43 людини — люди похилого віку і цигани. Згідно з законом, в Україні жебрацтво не є злочином, а до відповідальності притягуються тільки люди, що примушують інших займатися такою діяльністю. У міліції переконують, що ще рік тому перестали ганяти жебраків, оскільки це порушує права людини.
Один із співробітників карного розшуку розповів, що мафію жебраків Києва можна умовно поділити на кілька груп. Першу тримає циганський барон із Закарпаття, але такі жебраки приїжджають до Києва на сезонні заробітки. Серед них є наглядачі, які домовляються з київським «дахом» про роботу, а живуть або у своїх же циган під Києвом, або ночують на вокзалах. Друга група жебраків — кочівники, у яких є свій начальник, наглядач і від двох до 15-ти різних інвалідів, людей похилого віку або просто бездомних.
