21 січня 1978 року до могили Тараса Шевченка в Каневі піднявся чоловік, який приїхав з Калуша Івано–Франківської області. Дочекавшись півночі, він розкидав на Чернечій горі листівки з написами від руки «Протест проти русифікації українського народу» і, обливши себе керосином, здійснив самоспалення.
Цим сміливцем став Олекса Гірник — багаторічний в’язень як польських, так і радянських концтаборів.
Загалом Олекса Гірник у боротьбі за незалежність провів у тюрмах одинадцять років. Три роки у польській тюрмі отримав за небажання мовчати, адже неодноразово, під час служби в польській армії, у вічі казав офіцерам, що «українці мають право на свою державу і мову». За патріотичну позицію згодом потрапив і в концтабори під Норильськом. «Панівна мова витискає п’ятно на поневоленій мові. Тільки незалежна держава є запорукою збереження нації та її мови. Ми навіч бачимо, як сильніша, пануюча нація, поглочує й нищить другі нації, а це робиться під гаслом братства комунізму–русофільства», — казав Гірник.
За проявлені громадянську мужність і самопожертву в ім’я незалежної України присвоєно Олексі Миколайовичу звання Герой України посмертно.
Попри це, Верховна Рада двічі не підтримала постанову про відзначення в 2012 році 100–річчя з дня народження Олекси Гірника на державному рівні. Натомість це зробила iванофранківська влада, яка оголосила 2012–й роком Олекси Гірника.
34–ту річницю смерті українського патріота й День Соборності 21 січня об 11–й годині на Чернечу гору в Канів приїдуть відзначити делегації з Прикарпаття й Києва, до яких долучаться місцеві осередки патріотичних організацій.
«На жаль, на 21–му році незалежності багато з того, за що боровся і помер Олекса Гірник, і досі залишається актуальним, — каже «Україні молодій» молодший син Євген Гірник. — Це й економічний суверенітет, і територіальний. З приходом до влади команди Януковича переживаємо нову хвилю русифікації. Російська мова наступає в системі освіти, якою керує одіозний Дмитро Табачник. Аналогічні проблеми бачимо в інформаційному просторі, де панує засилля мови сусідньої держави. Втім справа Олекси Гірника живе! Якщо в ті часи йшлося про зникнення української мови і нації взагалі, то нині, на щастя, є кому боронити і мову, і державу».