Історія становлення та розвитку духовної влади у давніх слов’ян майже не досліджена. Наявні джерела інформації про неї поверхові, уривчасті, недостовірні та в більшості належать принциповим опонентам та ворогам слов’янського світогляду.
До того ж, симпатики, зацікавлені у вивченні такого світогляду, внаслідок обмеженності першоджерельної інформації, користуються саме такими матеріалами, сприймаючи їх за грунтовні та правдиві.
Теорії, збудовані на такій основі, лишень поглиблюють проблему та віддаляють нас від подій минулого, від розуміння причетності предків до духовного конфлікту особливого значення.
Втрата знань історії наших предків є наслідком довготривалої боротьби ідейних ворогів зі слов’янським світоглядом та заповітами Святих Отців – берегти контакт з величним Світлим Ірієм, жити у любові і добрі (дивись статтю «Роський світ, роський мир: істина — в Творці!»).
У всі часи завданням недоброзичливців було приниження значення та ролі слов’янських духовних очільників — Старійшин, Святих Отців, рахманів, волхвів-укрів, волхвів, спотворення їх історичного спадку.
Жорстока боротьба з духовними переконаннями предків, особливо в останні 4-и тисячі років, привела суспільство не тільки до нерозуміння історичної ролі слов’янських духовних Отців, але і до деформації знань про тонкий світ, Світлий Ірій, Всесвіт.
Закон Творця став для багатьох далеким та необов’язковим, а Світлий Ірій втратив у їх свідомості обриси реальності.
Сенс життя — особисте духовне удосконалення кожного, перестав бути метою земного буття. Земляни збайдужіли до істинних знань світобудови, до розуміння суті духовного конфлікту розпаленого на околицях Всесвіту.
Боротьба за збереження людських душ у Світлому Ірії стала для багатьох міфічною, далекою. За пропагандою бездуховністі антисвіт, як темне позаірійне паразитуюче утворення, приховав свою цілеспрямовану агресію — енергетичні крадіжки для власного низьковібраційного існування.
У шумерський та ханаанський періоди Святі Отці слов’ян наполегливо викривали крайню паразитичність антисвіту, його небезпеку для людей.
Предки, і тоді, і значно пізніше, приклали усіх можливих зусиль для протидії антисвіту. Вони несли знання Прави, закон Творця, у різні кінці планети, наполегливо захищаючи незгасимість світла у людських душах.
Слов’янські Старійшини та їх народ, через це, на протязі довгих тисячоліть безперестанно піддавались переслідуваннням з боку носіїв темних сил.
Більше двох тисяч років тому дії антисвіту наблизили людство (у наслідок переходу на нижчі, темні вібрації) до втрати духовного зв’язку з Творцем, а людей — до межі існування.
Допустити такого предки не могли...
(Продовження статті читайте тут)
Додав В.О . Дем’янов, ДЦ «Рівне-Суренж»
