У Харкові міліція порушила кримінальну справу за фактом викрадення документів із обласного державного архіву. Про зникнення історичних паперів стало відомо у лютому, коли кілька документів були виставлені на одному з інтернет-аукціонів. Експерти не виключають причетності до зникнення документів співробітників архіву. В самій установі зараз тривають перевірки.
Архівні документи на російському інтернет-аукціоні«molotok.ru» виявив краєзнавець Микола Дуда. Кілька виставлених на торги проектів храму раніше він бачив опублікованими у книзі «Православні храми Харківської губернії», яка вийшла друком у 2007 році за спільною редакцією харківського музею міської садиби та обласного архіву. Директор музею, дослідник Андрій Парамонов, до якого одразу ж звернувся краєзнавець, розповідає, що загалом на сайті виявили більше 300 документів з архіву.
«Передусім, це креслення храмів, споруд як в Харкові, так і в Харківській губернії. Також бланки паспортів старого зразка 1870—1880-х років, паспортні книжки початку 20-го століття з дореволюційною нумерацією. Багато документів – зі слідами прошивання та реставрації, як наприклад театральні афіші. Також були грамоти та подорожні папери часів Імператора Олександра Першого, тобто дуже великий спектр документів, який зберігався в одному з фондів архіву Харківської області», – сказав Парамонов.
«Більше 50 гривень він співробітникам архіву не платив»
Документи користувач під ніком «happy_star17» оцінив задешево, каже дослідник. Проект дерев'яного храму, зокрема, виставив на продаж за двісті доларів. Інші документи – ще дешевше. Відчувається, каже Парамонов, що хотів якнайшвидше повернути вкладені гроші, які платив співробітникам архіву.
«Гадаю, що більше 50 гривень він співробітникам архіву не платив. Тому і ціни на документи певною мірою смішні. Наприклад, продавався храм слободи Лука за 60 доларів. Але для фахівців зрозуміло, що таке село Лука – це місце це був Чєхов. Відповідно цей лот на нормальному аукціоні буде коштувати інших грошей...», – каже директор Харківського музею міської садиби.
Андрій Парамонов співпрацює з архівом із 1999 року. За цей час музей, який він очолює, видав вже понад 150 історичних книжок, для яких неодноразово копіювали архівні папери. І вже кілька разів Парамонов, як каже, стикався із тим, що певні документи згодом дивним чином зникали з архіву, а самі папери були перенумеровані. Тож у крадіжках дослідник підозрює саме працівників установи. Бо простому відвідувачу винести документ вкрай важко – в залі встановлені відеокамери, каже Андрій Парамонов.
Це підтвердила Радіо Свобода і директор архіву Людмила Момот. Але відеоспостереження, за її словами, з'явилося тут лише у 2007 році. Через брак фінансування немає камер лише у сховищі. Тому якщо і могли бути крадіжки документів, каже директор установи, то лише до цього часу.
Наразі в установі тривають перевірки дореволюційного фонду. І до їхнього завершення говорити про те, які і скільки документів зникло, якщо це так, директор архіву Людмила Момот не хоче.
«Якщо врахувати, що в нас 2,5 мільйони справ і близько трьохсот мільйонів документів, я не можу нічого сказати стовідсотковою, доки ми все не перевіримо. Людський чинник, на жаль, існує. І давати якісь гарантії я не можу, як що до співробітників, які працюють у сховищах... До сховища ж може потрапити не кожен співробітник, а тільки ті хто безпосередньо там працює, і ті, хто працює з документами у читальній залі...», – зауважила Людмила Момот.
Перевірки документів, не виключає директор архіву, можуть тривати до кінця року. І поки що читальна зала для науковців і студентів відкрита лише три дні на тиждень.
Свої перевірки наразі проводять і правоохоронці. Як повідомили Радіо Свобода в обласному управлінні внутрішніх справ, за фактом викрадення документів з архіву вже порушили кримінальну справу, а управління боротьби із кіберзлочинністю зараз встановлює особу користувача, який розмістив на інтернет-аукціоні архівні документи. Щоправда Андрій Парамонов каже, що всю інформацію про цю людину вже передав міліції. Дослідники легко вирахували його, замовивши раритетну листівку і знають не лише його прізвище, а й місце роботи.
